Кабінет Міністрів вдячний всім народним депутатам, фракціям і комітетам, що надали свої пропозиції до проекту Закону. Всього подано понад 2000 пропозицій на загальну суму близько 100 млрд. грн. Звичайно ж, у більшості випадків це не забезпечені ресурсами витрати.

Бюджетний комітет підготував проект Закону до першого читання. Чимало висновків і пропозицій комітету, сприйнято нами і підтримується Кабінетом Міністрів.

Але є принципові речі, що не можуть бути підтримані Урядом. Головна принципова відмінність від поданого Урядом Законопроекту – збільшення витрат на 10 млрд. грн.

За рахунок чого це зроблено?

Проект бюджету Уряду передбачав зниження податкового навантаження на економіку на 1% ВВП, в т.ч. зменшення на 2% нарахувань на фонд заробітної плати. Абсолютна більшість пропозицій Уряду відхилена (0,5%, 3,9 млрд.)

Відхилення цих пропозицій суперечить задекларованій Президентом України та закладеній у бюджетній резолюції політиці щорічного зниження податків, яка була підтримана вами.

Другий принциповий момент. Урядовий проект передбачає дефіцит бюджету 1,9% ВВП. Варіант бюджетного комітету збільшив дефіцит до 3%.

Такий дефіцит (а це 15,4 млрд. грн.) є для України критичним. Його не можна покрити доходами від приватизації. Інакше кажучи, пропонується позичати гроші та жити в борг. Це означає збільшення боргу країни в наступному році на 5,5 млрд. та зростання витрат на його погашення до 16% доходів загального фонду Держбюджету.

Тривожить і те, що нарощування дефіциту бюджету відбувається з одночасним збільшенням постійних, а не разових видатків.

Це небезпечна політика. В 2000 р. вона ледь не призвела до фінансового потрясіння, від якого країну врятував Уряд Віктора Ющенка.

Тому Кабінет Міністрів наполягає на вилученні з проекту рішення норм, які стосуються відхилення податкових ініціатив Уряду та зростання дефіциту бюджету з відповідною корекцією кореспондуючих витратних норм.

У той самий час хочемо наголосити – у нас є можливість для пошуку компромісу, але в межах тих пропозицій (а вони є), що не зачіпають дефіциту бюджету понад рівень, передбачений бюджетною резолюцією, а це нагадаємо, 2% ВВП, та не блокують зниження податкового тиску на економіку.

Необхідно відзначити ще кілька важливих моментів, по яких, ми сподіваємося, знайдемо в подальшій роботі узгоджену позицію.

Повноваження на розподіл коштів на капітальні вкладення місцевим бюджетам треба передавати місцевим органам влади. Ми не маємо права спокійно дивитися на те, що все більша сума коштів направляється у незавершене будівництво та не реалізується єдина політика будівництва.

Стосовно надбавки до ціни газу. Ми повинні реагувати на виклики часу і реалізовувати за рахунок цих коштів програму енергозбереження та переведення на електрозабезпечення населених пунктів.

Кабінет Міністрів не погоджується з вилученням із Закону норм щодо приватизації землі під приватизованими об’єктами. Весь ресурс від цього (1,5 млрд.) Уряд передбачав направити на інвестиційні проекти.

Не підтримується норма щодо надання кредиту Укравтодору на 100 млн. євро. По будівництву доріг проектом бюджету на 2006 рік ми зробили унікальний жест – збільшили ресурс дорожнього фонду майже на 2 млрд. грн. Для чого ще й кредит? Тим більше, що цього року їм надано кредит. Щоб його потім не змогли повернути, і щоб Державний бюджет ніс за це відповідальність?

Заперечення викликає і запропонований (обмін) військового майна на житло, який веде до зловживань та розбазарювання майна. Майно має продаватися на відкритих аукціонах.

І останнє. Перед нами досить проста логічна задача. Якщо її не політизувати.

110 млрд. – це витрати бюджету 2005 року. Це те, що ми виділили нашим громадянам у поточному році. За цифрою 110 млрд. стоять досягнутий в цьому році розмір заробітних плат, пенсій, допомог, грошового забезпечення, перерахувань місцевим бюджетам.

21 мільярд – це той ресурс, який ми додатково отримаємо наступного року. Це не так вже й мало. Наше завдання – правильно визначити пріоритети, кому і скільки дати додатково. І якщо ми будемо „танцювати” в цьому колі – ми завжди знайдемо компроміс. Бо коли пропонується збільшити, наприклад, заробітні плати, то, зрозуміло, має зменшуватися сума коштів на інші цілі.

Це проста, зрозуміла і чесна політика. Чесна по відношенню до країни, до її громадян. До самих себе.

Але ми завжди будемо заходити в тупик, коли спробуємо поділити те, що не ділиться, те, чого ми реально не маємо.

Кабінет Міністрів України сподівається, що саме таким підходом ми будемо керуватися при прийнятті головного фінансового плану країни.