Коли мова заходить про відомих, талановитих і вічних, то кожному хочеться віднайти щось спільне, щоб хоч на крок стати до них ближче.Якщо говорити про Миколу Васильовича, то полтавцям цього робити не треба, бо Гоголь та Полтава і так перетнулися, і це всім відомо.

Яким же було наше місто за часів письменника? Зібравши інформацію з різних джерел, спробуємо його  уявити.У 1802 році Полтава стала губернським містом, проживало у ньому 8 тисяч людей. До 100-річного ювілею Полтавської битви тут почалися забудови. Полтава із дерев’яної перетворювалася на кам’яну. Майже 200 будинків перенесли на нове місце. Вимальовувалися прямі вулиці, забудовувався центр. З’явилася Кругла площа, від якої відходили 8 вулиць. Вона нагадувала Двірцову площу У Петербурзі. В 1804-1811 роках спорудили міст через Ворсклу, побудували 7 великих адміністративних будинків. У 1810 році був побудований один із перших на Україні стаціонарних театрів. Відкрилися міська лікарня, бібліотека, споруджувалися пам’ятники. 27 червня 1811 року був відкритий пам’ятник Слави, будівництво якого було розпочато у 1805 році і планувалося до 100-річного ювілею Полтавської битви (автор – петербурзький архітектор  Том де Томон). Стара Полтава забудовувалася за планом, підготовленим у 1802 році губернською креслярнею.  Проте до справжньої столиці було ще далеко. Вчитель Миколи Васильовича Гавриїл Сорочинський писав батькові учня Василю Панасовичу: «Не маю екіпажу, без якого з причини брудного тутешнього міста не тільки мені, а й тим більше дітям жити там незручно».Та не дивлячись на це, у місті розвивалася освітня галузь. У Полтаві були чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівиць, Кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі. А пізніше (до початку 1860 року) будуть відкриті також жіноча гімназія та 5 суботніх та недільних шкіл. У місті на цей час проживало близько 30 тисяч жителів.У першій половині 19 століття у місті було відкрито повітове училище.

Ще до народження Гоголя поет Василь Капніст, який виконував обов’язки директора училищ Полтавської губернії, склав проект заснування у Полтаві «будинку для виховання бідних дворян». З дня заснування цього закладу його наглядачем майже 10 років був Іван Котляревський . (З 1818 по 1827 р. він був директором полтавського театру).Відомо, що цей заклад батько Гоголя обрав для своїх дітей лише через матеріальну неспроможність. «Принужден отдать в Полтавское училище, не имея средств доставить сыновьям лучшее место воспитания ». Брати Микола та Іван вступили до училища 3 серпня 1818 року, коли їм було 9 та 8 років. Плутанина у записах Полтавського повітового училища про вік Миколи викликана, напевно, маленькими батьківськими хитрощами, щоб син не був переростком серед однокашників.Навчання в училищі базувалося на церковних основах. Тут вивчали латинську мову, катехізис, закон божий, що було для дітей складно. Викладали також арифметику, фізику, історію, географію, малювання. Здібності оцінювали термінами: «туп», «посредственен», «порядочен», «хорош», «очень хорош». Гоголів оцінювали термінами «туп», «посредственен». І така оцінка була швидше не за знання, а за вміння Миколи побачити у кожній людині ті особливі риси і манери поведінки, що викликають сміх. І не просто побачити, а зуміти скопіювати і висміяти. Мабуть, саме тому і не потрапив Гоголь у список учнів, яких переводили до вищого класу після складання іспиту 30 червня 1819 року у присутності губернатора, архімандрита, видних чиновників та місцевого дворянства.  А враження від навчання у Полтавському повітовому училищі знайдуть відображення у повісті «Іван Федорович Шпонка та його тітонька» та у поемі «Мертві душі». Лише рік брати Гоголі навчалися в училищі. У 1819 році Іван Гоголь помер.

Для Миколи це була перша величезна втрата. Хлопця заберуть з училища, він цілий рік буде вдома. Про сумну долю братів Гоголь пізніше напише у поемі «Дві рибки».А у 1820 році батько знову відправить сина до Полтави, щоб учитель Гавриїл Сорочинський підготував хлопця до вступу у полтавську гімназію, очевидно, до другого класу. Але добрий знайомий батька, чернігівський губернський прокурор, порадив продовжити навчання у Ніженській гімназії вищих наук, яку відкрили у 1820 році. Після сімейної наради з Дмитром Прокоповичем Трощинським вирішено було відправити Миколу до Ніжина. Там його зарахують на навчання 1 травня 1821 року.

До Полтави Гоголь прибуде ще не раз. Адже по дорозі до рідної Василівки він не обмине місто, але перебувати в ньому так довго він вже ніколи не буде. 

В Полтаві він затримавсь не надовго,

Хоча це місто й вабило його,

Бо саме тут розпочалась дорога

Пізнання світу дивного цього.

Прости, Полтаво, мила, пречудова,

Що так з тобою мало я побув.

До цього просто нині не готовий,

Хоч дні, коли тут жив, не позабув.

(І.Нечитайло, «Стежками дитинства»)

В думках, мабуть, повертатиметься Гоголь до Полтави  не раз. Інакше, як пояснити, що персонажі «Вечорів…» та «Миргороду» з різних причин згадують наше місто (то сукно тут купують, то паркани розмальовують, то співають по-полтавськи).Прибуде Гоголь у Полтаву і вже відомим письменником влітку 1832, 1835, 1851 роках. Найчастіше під час відвідин Полтави зупинявся Микола Васильович у будинку доньки В. Капніста Софії (за чоловіком прізвище Скалон).Говорити про Гоголя можна завжди, не лише у дні ювілейних дат. Бо Гоголь для нас - це вічне. Особливо для полтавців, які щиро пишаються своїм славним земляком.