Где в Киеве можно путешествовать под землей

За словами дигерів, помилково вважати основними напрямками досліджень метро і каналізацію. Як стверджує Олександр Богаченко, каналізаційні колектори зовсім не придатні для вивчення через неприємний запах і велику силу потоку, це навіть смертельно небезпечно (каналізація у Києві напірна, її качають насосними станціями). Метро самостійно досліджувати заборонено, в київському метрополітені встановлено датчики руху, тож тільки-но ти спробуєш туди таємно потрапити, тебе одразу знайдуть і виведуть. Одне з найпопулярніших у столиці підземель — колектори річок, яких доволі багато, а також дренажні споруди. Загалом річок (малих, історичних і тих, назви яких уже навіть невідомі) налічується з півсотні. Дигери виділяють найвідоміші притоки Либеді: Клов, Скомороха, Протасів Яр, Ямка, також згадують річки Глибочицю та Юрковицю, що на Подолі. Штучні підземелля, з точки зору дигера, особливо цікаві тим, що ти можеш спостерігати симбіоз, з одного боку, людської роботи, а з іншого — природи, оскільки після того, як їх побудували, тут відбувалися цікаві процеси формування вторинних утворень.

 

Дренажні споруди зводили переважно на правому березі Дніпра для відведення ґрунтових вод, щоб не сталося зсуву, оскільки правобережжя взагалі зсувонебезпечне. Цікаві дренажні споруди тим, що там відбуваються різні процеси утворення сталактитів, сталагмітів, які в природних печерах можуть тисячі, мільйони років формуватися, а в стічних спорудах усе прискорюється через високу мінералізацію води. За рік-два, наприклад, може вирости величезний сталактит.

Нині в Києві дуже багато підземних колекторів (бетонні жолоби, в яких течуть річки). Одне з найпопулярніших місць-входів у колектор — так звана печера білих сталактитів, закрита ділянка Либеді. Більша частина річки на поверхні, та в неї впадає багато приток, які переважно течуть у підземних колекторах.