Роз’яснює в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Олег Добровольський.
Складовою системних реформ в Україні є зміна підходів до сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,, який є одним з основних чинників навантаження на фонд оплати праці роботодавця.
З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 219 – VІІІ «Про внесення змін до розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким передбачено зменшення навантаження на фонд оплати праці.
Розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» доповнено новим пунктом 95. Згідно із зазначеним пунктом платники єдиного внеску до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску (встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту першого частини першої статті 4 цього Закону), застосовується з понижуючим коефіцієнтом. Це можливо,  якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці (далі – БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі – СмБН(зо)2014);
б) після застосування Коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці (далі – СП(зо)м) складе не менше, ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі – СмП(зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі – СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464.
Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно за такою формулою:
Коефіцієнт = СмБН(зо)2014/ БН(зо), де:
СмБН(зо)2014 – середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу – це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника у 2014 році/СмК(зо)2014;
БН(зо) – база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;
СмК(зо)2014 – середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік – це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці у 2014 році / кількість звітних місяців платника у 2014 році;
СмП(зо)2014 – середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році – це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника у 2014 році/СмК(зо)2014;
СП(зо)м – середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці – це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.
Якщо в результаті розрахунку Коефіцієнта його значення складає менше, ніж 0,4, то платник застосовує Коефіцієнт 0,4.
Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.
Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними у абзаці 7 пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які виплачують грошове забезпечення.
Розрахований Коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.
При розрахунку Коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог цього Закону.
У разі застосування Коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це у звіті.
Зверніть увагу, платник єдиного внеску, що застосував Коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати Коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування Коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).
З 01 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.
Законом № 219 надано можливість застосовувати понижуючий коефіцієнт платникам, які були утворені або розпочали фінансово-господарську діяльність протягом 2014 року. Для розрахунку таких показників, як:
СмБН(зо)2014 – середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу;
СмК(зо)2014 – середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік;
СмП(зо)2014 – середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році.
Використовуються дані з урахуванням кількості звітних місяців у   2014 році, тобто, у разі, якщо платником єдиного внеску здійснено нарахування заробітної плати та/або винагороди за цивільно-правовими договорами хоча б в одному місяці 2014 року та дотримано умов, визначених Законом № 219, він має право на застосування понижуючого коефіцієнта. У разі застосування Коефіцієнта платник здійснює розрахунки показників пропорційно кількості звітних місяців 2014 року.
З огляду на те, що Закон № 219 набув чинності у березні 2015 року, то визначені ним умови для застосування понижуючого коефіцієнта застосовується до доходів, нарахованих за весь цей місяць.
Водночас Законом № 219 визначено, що понижуючий коефіцієнт застосовується у тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи, тобто за місцем роботи за сумісництвом роботодавець має право застосувати знижувальний коефіцієнт до ставки єдиного внеску, згідно з якою оподатковується дохід сумісника.
Окрім того, варто відзначити, що понижуючий коефіцієнт не застосовується до:
ставки єдиного внеску для платників, які виплачують грошове забезпечення (34,7 відс.);
ставки єдиного внеску для підприємств, установ, організацій для працюючих інвалідів (8,41 відс.);
ставки єдиного внеску для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС        (5,3 відс.);
ставки єдиного внеску для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (5,5 відс.);
всіх ставок єдиного внеску у  вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс., 2 відс., 2,85 відс.).
ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві