Енергетичні реформи на місцевому рівні: думка експерта

16-18 липня у Києві проходить Всеукраїнський форум Реанімаційного пакету реформ «Реформи на регіональному рівні: плануємо, впроваджуємо, співпрацюємо».

Перший день було присвячено темі «Майбутнє реформ на регіональному рівні». Як влучно зазначила у вітальному слові Ініта Пауловіча, Заступник Постійного Представника ПРООН в Україні, для України це неабиякий плюс, що реформи – прерогатива не тільки столиці, а й маленьких міст.

Про реформи у сфері енергетики та житлово-комунального господарства на місцевому рівні розповідала Тетяна Бойко, керівник житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА та експерт групи РПР «Реформа енергетичного сектору». За її словами, основна проблема України в цій сфері – надзвичайно високі енерговитрати. Шляхи подолання полягають у підвищенні якості житлово-комунальних послуг і продукції, демонополізації енергоринку, боротьбі з корупцією тощо.

«Найбільше енергії споживають три сфери: промисловість, ЖКГ і транспорт, – розповідає Тетяна Бойко. –  Що стосується ЖКГ, то основна причина неекономності – у низькій енергоефективності будівель, які зводилися ще за часів СРСР. А завдяки маніпуляціям тодішньої влади люди не знали, кому насправді належить житло і не сплачували за капітальний ремонт. Зараз близько 97 % квартир приватизовано, тож державні кошти місцева влада повинна використовувати на ремонт дитячих садочків, лікарень тощо або ж створювати алгоритми для покращення енергоефективності приватного житла».

Експерт також наголосила, що завдяки роботі групі «Реформа енергетичного сектору» було ухвалено ЗУ № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Норми цього закону дозволяють чітко розуміти права співвласників будинків та застосовувати ефективні алгоритми впливу на управителя, попереджаючи його свавілля. Проте ефективність закону залежатиме виключно від активності громади в самих будинках.

Серед інструментів реформування енергетичної сфери на місцевому рівні Тетяна Бойко виокремила такі:

1.      Підписання місцевою владою Угоди мерів та прийняти Плану дій зі сталого енергетичного розвитку. Щодо останнього – громадськість може і повинна долучатися на всіх рівнях (обговорення, впровадження тощо).

2.      Наявність фінансового забезпечення:

·       -      цільові програми для сприяння енергозбереженню;

-    програми підтримки впровадження побудинкового обліку енергоресурсів;

·        -   компенсація відсоткових ставок за банківськими кредитами на заходи з енергозбереження;

· - програма підтримки нужденних при проведенні заходів з енергозбереження.

Система субсидіювання – хибний шлях, переконана Тетяна Бойко. Такий інструмент не мотивує громадян заощаджувати енергоресурси, адже за частину їхнього споживання просто платить держава.

3.      Заходи організаційного характеру: створення міських систем енергоменеджменту, агентств, інфоресурсних центрів, муніципальних ЕСКО, запровадження інвест-програми підприємств-монополістів тощо.

4.      Інформаційне забезпечення: інформаційна кампанія, створення гарячої лінії, програма навчання енергоменеджерів, співпраця з громадськими організаціями в інформуванні населення.