Вексельні розрахунки для єдинників законодавством не передбачено

Згідно із частиною шостою пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейерами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3480 "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2374 "Про обіг векселів в Україні", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2374), передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). Платіж за векселем здійснюється на території України тільки у безготівковій формі (ст. 6 Закону N 2374). Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, для здійснення розрахунків платники податків, які здійснюють діяльність застосовуючи спрощену систему оподаткування повинні виключно в грошовій формі. Розрахунки векселями законодавством для платників єдинників заборонені.При виявленні бажання проводити розрахунки використовуючи вексельну форму платник повинен перейти на загальну форму оподаткування. Вказана позиція викладена в листі ДФС України від 04.06.2015 р. за N5267/Д/99-99-17-02-02-14.

 

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві