Нарахування єдиного внеску при погодинній оплаті праці

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звертає увагу, що відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивіль­но-правовими договорами) не пе­ревищує розміру мінімальної заро­бітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується за­робітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної пла­ти, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповід­ної категорії платника.

При цьому у разі нарахування за­робітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного вне­ску, встановлені цією частиною, за­стосовуються до визначеної бази на­рахування незалежно від її розміру.

Питання державного і договір­ного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП, Законом про оплату праці та інши­ми нормативно-правовими актами.

Статтею 97 КЗпП визначено, що оплата праці працівників здій­снюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати пра­ці. Оплата може провадитися за ре­зультатами індивідуальних і колек­тивних робіт.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підпри­ємства, установи, організації і макси­мальним розміром не обмежується.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений роз­мір заробітної плати за просту, не- кваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за ви­конану працівником місячну, а та­кож погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП та ст. З Закону про оплату праці).

Розмір мінімальної заробітної пла­ти встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 та 10 Закону про оплату праці та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 8 Закону про Держбюджет у 2015 р. встановлено мінімальну за­робітну плату: у місячному розмірі (з 1 січня — 1218,00 грн., з 1 груд­ня — 1378,00 грн.); у погодинно­му розмірі (з 1 січня — 7,29 грн., з 1 грудня — 8,25 грн.).

Єдиний внесок обчислюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких про­вадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із цим Законом нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ба­зою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та орга­нізацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодав­ством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної пла­ти за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та ком­пенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визна­чаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагоро­ди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивіль­но-правовими договорами.

Єдиний внесок для платників, за­значених у пунктах 2, 6 — 8 частини першої ст. 4 Закону № 2464, вста­новлюється у розмірі 3,6% визначе­ної п. 1 частини першої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина сьома ст. 8 Закону № 2464).

Отже, для осіб, які працюють неповний робочий день за основ­ним місцем роботи, де заробіт­на плата менша, ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходя­чи з мінімальної заробітної плати. При цьому утримання єдиного вне­ску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві