Відповідно до пунту 2 статті 33 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» із змінами і доповненнями депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Базою нарахування ЄВ для роботодавців є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).
Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 2464).
Тобто, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об’єднання громадян (страхувальник) зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄВ за застрахованих осіб (осіб, які працюють на виборних посадах), однак, після закінчення строку їх повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об’єднання громадян не несе обов’язку страхувальника по відношенню до таких осіб.
Таким чином, на дохід у вигляді відшкодування у розмірі середньої заробітної плати депутата місцевої ради, яка зберігається після закінчення строку його повноважень, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, ЄВ не нараховується.
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві