Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (стаття 626 глави 52 ЦКУ).
Наявність саме цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцією.
Отже, договори оренди нерухомого (рухомого) майна відносяться до договорів цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Разом з цим, відповідно до статті 7 Закону України від 08.07.10 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою обкладання єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є виплати, які входять до фонду оплати праці, або винагорода, отримана за цивільно-правовою угодою за виконані роботи (послуги), які пов’язані із трудовою діяльністю.
Отже, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб винагорода, одержана платником податку за договорами оренди нерухомого (рухомого) майна, не зменшується на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві