Торгівля людьми не має кордонів

Дотепер людству не вдається позбутися такого негативного явища, як торгівля людьми. На жаль, воно торкається й України. Щороку чимало наших співвітчизників стають жертвами торгівлі людьми з метою трудової та інших видів експлуатації. І не завжди це відбувається за кордоном. Відповідні випадки дедалі частіше фіксуються і на території нашої країни. Тож така небезпека може чатувати на будь-кого і будь-де. Про це йшлося під час недавнього засідання дискусійного клубу «Правокатор», яке було ініційоване ГО «Ла Страда-Україна» та відбулося за участі Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, представників Координаційного центру безоплатної правової допомоги, міжнародних та громадських організацій, правоохоронних органів.

Найприбутковіший кримінальний бізнес
Торгівля людьми залишається однією з галузей кримінального бізнесу, яка розвивається найбільш стрімкими темпами в світі. На цьому наголосила президентка ГО «Ла Страда-Україна» Ольга Калашник. І додала: «Щорічний світовий прибуток кримінального сектору в цій сфері, за показниками різних джерел, становить 5-7 млрд. доларів».
За її визначенням, Україна вже кілька років поспіль є не лише країною-постачальником, а також  країною транзиту і країною призначення жертв торгівлі людьми.
Про масштаби наявної проблеми повідомила представниця Програми протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ) Вікторія Мазуренко. Вона зазначила, що за понад 20 років, впродовж яких ця Програма реалізується в Україні, в її рамках було надано допомогу 15,5 тис. осіб. «Лише за перше півріччя поточного року маємо 600 осіб, які звернулися до нас по допомогу і отримають її», – сказала Вікторія Мазуренко.
За статистикою МОМ, 90% серед постраждалих від торгівлі людьми зазнали трудової експлуатації. Здебільшого в 2018 році вона торкнулася чоловіків – 61%. «Це розбиває той класичний стереотип, ніби торгівля людьми переважно відбувається з метою сексуальної експлуатації і що здебільшого від неї можуть потерпати жінки», – зазначила Вікторія Мазуренко.
Серед країн, де наші співвітчизники найчастіше стикаються з проявами торгівлі людьми, перше місце вже кілька років поспіль посідає Росія. Представниця МОМ повідомила, що понад 50% осіб, яким було надано допомогу, перебували в ситуації торгівлі людьми саме в РФ. На другому місці залишається Польща, а на третьому – інші європейські країни. «Перелік цих країн величезний: це Франція, Бельгія, Португалія, Литва… Тобто ми бачимо, що торгівля людьми не має кордонів», – підсумувала вона.

Ризики заробітчанства
Фахівці, які взяли участь у засіданні дискусійного клубу, також навели перелік галузей, де найчастіше трапляються випадки торгівлі людьми. В Росії жертвами торгівлі людьми з метою трудової експлуатації наші співвітчизники здебільшого стають у будівельній сфері, в Західній Європі – виконуючи роботу з догляду за літніми людьми і дітьми. Якщо ж йдеться про торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, то це все частіше відбувається поза межами Європейського континенту.  Оскільки останнім часом заробітчанство стало поширеним в Україні явищем, то ті, хто наважуються на нього, мають знати про можливі ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.
Застереження про них постійно поширюють громадські організації. Так, ГО «Ла Страда-Україна» забезпечує роботу Національної гарячої лінії з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації. На неї, зокрема звертаються ті, хто прямує за кордон у пошуках роботи чи на навчання. 74% з них, усвідомлюючи ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, все-таки виявляють готовність виїхати за кордон. До вразливих категорій належать люди, які відчувають скрутний фінансовий стан (41%), не мають роботи (13%), внутрішньо переміщені особи (8%), розлучені жінки, які мають на утриманні дітей (6%), ті, хто потерпають через домашнє або ґендерно обумовлене насильство (4%), учасники АТО та ті, хто не вступили до вишів (по 1%).
Про свій гіркий досвід працевлаштування в Туреччині під час засідання дискусійного клубу розповіла Ірина П. Вона відгукнулася на пропозицію одного з агентств і разом з кількома іншими дівчатами виїхала до цієї країни. Їм обіцяли хороші умови роботи та проживання, але на місці ситуація виявилася зовсім іншою. Замість передбаченого контрактом чотиригодинного робочого дня їх змушували працювати по 15 годин на добу. При цьому обмежували у праві на зв’язок з рідними, вимагали здати паспорти. Працедавець постійно погрожував штрафними санкціями та обіцяв нічого не заплатити за підсумками місяця. Це спонукало Ірину та ще одну дівчину повернутися додому. Решта залишилися в Туреччині.
В Україні випадки торгівлі людьми з метою трудової експлуатації переважно фіксуються в галузі сільського господарства. Потрапляють у неї як самі українці, так і іноземні громадяни, котрі шукають тут кращої долі. Торік широкого розголосу набула інформація про діяльність організованого злочинного угруповання, яке тривалий час примушувало безкоштовно працювати на одному з сільгосппідприємств на Одещині близько 100 людей. За повідомленням правоохоронців, їх тримали в нелюдських умовах. У них відбирали документи і телефони, постійно принижували та змушували працювати по 13 годин в полі.
За словами Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко, до профілактики та контролю таких випадків потрібно залучати інспекторів праці. «У нас був мораторій на проведення перевірок інспекторами праці, він запроваджувався для того, щоб розвивати бізнес, – пояснила вона. – Але виявилося, що він мав не лише позитивні, але й негативні наслідки. Інспекторів праці потрібно навчати, щоб вони також розуміли, що таке торгівля людьми і яким чином її можна ідентифікувати».

Проблеми правової допомоги
Заступник начальника Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Національної поліції України Олег Рикун поінформував, що на сьогоднішній день в нашій країні розслідується 214 кримінальних проваджень щодо торгівлі людьми. Йдеться про статистику першого півріччя поточного року. 104 кримінальних провадження вже надіслано на розгляд до суду. З 204 кримінальних проваджень 190 особам повідомлено про підозру.
«Я працюю в підрозділі вже 17 років і можу порівняти тенденції, які відбувалися за цей час. Якщо раніше ми цю проблему обговорювали у вузькому колі представників громадських організацій, правоохоронних органів, то сьогодні навіть коло державних структур набагато розширилося. І дуже приємно, що цією проблемою переймається все більше громадян», – зазначив правоохоронець.
Послуги жертвам торгівлі людьми пропонує мережа центрів з надання безоплатної правової допомоги. Вони розпочали свою діяльність 1 липня 2015 року, займаючись правозахисною, організаційною, нормотворчою роботою.
Заступник директора Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги Олена Сінчук зупинилася на особливостях їхньої роботи: «Проблема полягає в тому, що згідно із законом «Про безоплатну правову допомогу» кожен громадянин має право на первинну правову допомогу. Це – надання правової інформації, консультацій, роз’яснень з правових питань і складання документів процесуального характеру. Право на отримання вторинної правової допомоги, а саме – на представництво в судах та залучення адвокатів за рахунок держави мають суб’єкти, чітко визначені положеннями згаданого закону. На даний момент категорія осіб, які отримали статус жертв торгівлі людьми або звернулися за ним, не віднесені до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу».
Впродовж 2018 року і першого півріччя 2019 року до місцевих центрів звернулися 40 осіб, які постраждали від торгівлі людьми. На думку Олени Сінчук, наявний факт засвідчує, що люди ще не знають про діяльність таких закладів і тому мало користуються їхніми можливостями.
2018 року на виконання Державної соціальної програми, схваленої Кабінетом Міністрів України, Координаційний центр ініціював внесення змін до закону «Про безоплатну правову допомогу», щоб постраждалі від торгівлі людьми могли отримувати й вторинну правову допомогу, тобто не просто консультування, але й супровід їх справ.
«Зазначений законопроект був схвалений урядом в липні 2018 року і спрямований до Верховної Ради, – сказала Олена Сінчук. – Сьогодні він перебуває на розгляді в Комітеті з питань правової політики та правосуддя. Щиро сподіваюся, що новий склад парламенту зверне на нього увагу і цей законопроект буде ухвалений».

Стандарти державної допомоги
20 червня 2019 року Державний департамент США оприлюднив свій щорічний Звіт, який стосується торгівлі людьми. Відповідно до нього, Україна віднесена до країн другої групи. Це означає, що політика нашої держави ще не повною мірою відповідає мінімальним стандартам з ліквідації цього явища.
Водночас Катерина Левченко підкреслила, що останнім часом спостерігаються позитивні зрушення, які також відображені в цьому Звіті.
«Не можна говорити, що держава нічого не робить, це було б несправедливо. Насправді здійснюються заходи, які пов’язані зі стандартизацією послуг постраждалим від торгівлі людьми, із навчанням соціальних працівників, представників правоохоронних органів, із веденням превентивних кампаній. І це лише неповний перелік наших дій, які забезпечать очікувані результати».
Українська влада дедалі більше уваги звертає на цілий комплекс питань, пов’язаних із різними проявами торгівлі людьми. Однак залишається багато проблем, які ще потребують вирішення, і про них не можна забувати.
Серед таких питань Катерина Левченко згадала про непропорційні вироки торгівцям людьми. «Людина покарана, вона отримує 2-3 роки позбавлення волі, хоча стаття передбачає більший термін», – пояснила вона.
Інша проблема – це перекваліфікація справ з торгівлі людьми на інші види злочинів. Вони передбачають більш лояльне покарання і їх простіше доводити в суді.
«Є проблеми зі складністю отримання статусу постраждалої від торгівлі людьми. Вже підготовлений урядовий законопроект про зміну процедури надання такого статусу – щоб цим займалося не Міністерство соціальної політики, а щоб він надавався на обласному рівні уповноваженим підрозділом облдержадміністрації. Це дуже позитивний крок, враховуючи всі процеси децентралізації, які відбуваються, і те, що активнішими стають громади», –  сказала вона.
Урядова уповноважена нагадала, що залишаються питання, які стосуються захисту прав іноземців. Також є необхідність розширити обсяги навчання працівників правоохоронних органів – оперативних підрозділів, слідства, органів прокуратури, а також суддів.

Громадські організації мережують для спільної роботи
В Україні створено коаліцію громадських організацій з протидії торгівлі людьми. До її складу увійшли ГО з усієї країни. Деякі з них мають центри або притулки для допомоги постраждалим.
«Якщо говорити про міжнародну співпрацю, то також існують мережі, коаліції неурядових організацій з різних країн, – зауважила Ольга Калашник. – Скажімо, «Ла Страда» є одним із прикладів такої мережі. Окрім України офіси «Ла Страда Міжнародної» є ще у 7 країнах: в Нідерландах, Польщі, Молдові, Чехії, Македонії, Болгарії, Білорусі».
«Ла Страда» розпочинала роботу як Програма протидії торгівлі жінками в країнах Центральної та Східної Європи. «А наразі це платформа з понад 20 потужних європейських організацій, яка займається протидією торгівлі людьми, дискримінації та захистом прав жінок в цілому», – уточнила Ольга Калашник.
За її словами, існує й Глобальна мережа протидії торгівлі жінками (GAATW), до якої входять організації з усього світу. Створена і активно функціонує ЄС Платформа громадянського суспільства проти торгівлі людьми.
«Зустрічі представників неурядових організацій цієї Платформи проводяться щорічно, щоб окреслити наявні проблеми, виклики і надати певні рекомендації Європарламенту, парламентам і урядам європейських країн, яким чином протидіяти торгівлі людьми», – розповіла керівниця ГО «Ла Страда-Україна».
Катерина Левченко нагадала, що важливі заходи також проводить Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. У його складі створено робочу групу з розробки загальної рекомендації «З питань протидії торгівлі жінками та дітьми в умовах зростаючих міграційних процесів». Робоча група працюватиме до 2020 року і розраховує на широку підтримку громадського сектору.
«Я пропоную організувати таку адвокаційну кампанію, підготувати конкретні пропозиції та надіслати листи підтримки на ім’я Верховного комісара ООН з прав людини Мішель Бачелет, Голови Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок Далії Лейнарте, а також Спеціальної доповідачки ООН з питань протидії торгівлі людьми Марії Грації Джаммарінаро. Це буде доречно, і це буде виявом активності українського громадянського суспільства», – підкреслила Урядова уповноважена.

Володимир ДОБРОТА,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»