Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Порядок адміністрування екологічного податку визначений статтями 240 – 250 розділу VIII Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Слід зазначити, що екологічний податок – це загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01 квітня 2009 року (п.п. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до п. 240.1 ст. 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
● викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
● скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
● розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб'єктів господарювання);
● утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
● тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Зауважуємо, що розміщення відходів – це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу (п. 250.1 ст. 250 ПКУ).
Пунктом 250.2 ст. 250 ПКУ встановлено, що платники екологічного податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
При цьому сплата екологічного податку здійснюється у наступному порядку:
◄ за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів (п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст.250 ПКУ);
◄ за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк – за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах (п.п. 250.2.3 п. 250.2 ст.250 ПКУ).