Про дощі, мир та фінансування

Як розвивається фермерство у східних областях країни, і які ключові фактори могли б цьому посприяти? Своїм досвідом управління сільгосппідприємством поділився Ігор Борисович Кряжев, директор ТОВ «Дружба» з с. Рубці Лиманського р-ну Донецької області.

Наше підприємство було створене 2002 року. Спеціалізуємося на вирощуванні зернових, кормових для тваринництва та олійних культур. А також на вирощуванні огірків. Обробляємо понад 2 тис. гектарів.

Як і для багатьох агровиробників, один із наших основних ризиків – це погода. Засуха вже 2 роки поспіль. Клімат змінюється, ми потрапляємо до зони ризикового землеробства, де не всі культури можна вирощувати. Наприклад, кукурудза набагато краще почувається в Черкаській, Полтавській та інших областях. Там чудові врожаї. У нас не реально виростити її без зрошення, а його немає – знищили свого часу. Але ми збільшуємо площі під культури та гібриди, які можуть у нашій зоні забезпечувати рентабельність.

Окреме питання про воєнний конфлікт. На щастя, нас вчасно звільнили. Коли ми перебували під окупацією, було дуже погано. І коли були воєнні дії, теж було дуже погано. Не забирали продукцію, з нами не було жодних контрактів. Донецька область була наче червона ганчірка. Було погано. Від нас недалеко кордон із Харківською областю. Ми змогли вивезти продукцію туди і реалізувати її.

Та на даний момент ми не почуваємося чужими. До зони воєнних дій далеченько – понад 100 кілометрів. І, слава Богу, все в нас налагоджується. Все працює, все нормально. Ми не відчуваємо жодної різниці з тією ж Харківською областю чи з якоюсь іншою.

Грошей бракує, напевне, як і всім, тому кредитуємося. Отримали один кредит, другий, –  обидва погасили. Тепер намагаємося оформити новий кредит. Щоправда, процедура тривала, раніше було швидше. Деякі банки Донецької області поводяться обережно. Їм незрозуміло, що буде із землею – чи буде вона продаватися, чи ні. Та й поточні цінові тенденції не радують: ціни впали на всю продукцію – на пшеницю, на кукурудзу, на соняшник, на олію. Це ж торкнулося й тваринництва – молока, м’яса.

Але в плані фінансування є альтернативи. З Державною продовольчо-зерновою корпорацією України пробуємо оформити форвардний контракт. І будемо видавати аграрні розписки.

Аграрна розписка цікава, оскільки вона прискорює отримання потрібних нам ресурсів, але також вона цікава й кредиторам, у яких ми обслуговуємося. Жартувати з аграрною розпискою не можна. Там треба вчасно та чітко повернути борг. Тому що умови за аграрною розпискою доволі строгі в разі невчасного виконання зобов’язання за розпискою. На мою думку, аграрна розписка передбачає дуже високу культуру виконання, відповідальність. Вона дуже дисциплінує сільгоспвиробника.

Ми наразі видали одну аграрну розписку. В оформленні дещо затягли час, тому що довелося навести лад із документами по землі. Впорядкування додало нам роботи. Хоча, з іншого боку, а коли б ми це зробили? Аграрна розписка чітко прив’язується до земельних паїв та Земельного кадастру. Це робиться на випадок, якщо доведеться арештовувати врожай, який перебуває в заставі. І кредитор повинен знати, на якому полі вирощується саме майбутній врожай, переданий в заставу за розпискою. Кредитор може моніторити ситуацію, проконтролювати дії сільгоспвиробника – чи дотримується він агротехнології. Наш кредитор, дистриб’ютор «Агрозахист Донбас», також моніторив урожай – виїздили на поле, консультації нам надавали, перевіряли стан посівів, ми разом радилися, що і як ліпше зробити.

Зауважу, що проблем у стосунках із кредитором не виникало. Ми діяли в межах договору, а в ньому були чітко прописані всі наші дії та зобов’язання. Брали у них добрива, мікродобрива, засоби захисту – все, що потрібно для проведення весняних польових робіт. Поставки були здійснені без якихось збоїв. Все потрібне ми отримали вчасно.

Дещо інша ситуація з нотаріусами. У нас наразі мало нотаріусів займаються аграрними розписками, але багато хто почав цікавитися, вивчати. Ми їздили до Харкова, щоб видати аграрну розписку, у Бахмуті уклали контракт з кредитором.

Питання з нотаріусами треба вирішувати, адже попит зростає. Цього року постачальники пропонують нам то добрива, то ще щось і все через аграрну розписку. Тепер на додачу в Державній продовольчо-зерновій корпорації України, коли пакет документів уже був готовий, сказали, що робитимуть усе лише через аграрну розписку. От тепер додатково готуватимемо документи.

У будь-якому випадку вимоги наших партнерів працювати лише через аграрну розписку просуватимуть на ринку цей інструмент. Аграрної розписки не потрібно боятися. Просто треба розуміти , що вона передбачає конкретику та чіткі зобов’язання. Але з нею простіше працювати, ніж із банківськими кредитами.

Якщо банківський кредит я оформляю вже майже 2 місяці і ніяк його не оформлю, то аграрна розписка видається лише за тиждень.

Мені здається, що всі в сільському господарстві працюватимуть з аграрними розписками. Якщо не зараз, то за рік-другий. Бо це дуже масштабний і перспективний проект, реалізація якого дає велику вигоду кредиторам та позичальникам.

Для довідки
Новий інструмент фінансування впроваджує Проект IFC «Аграрні розписки в Україні» за підтримки Швейцарської Конфедерації та у партнерстві з профільними міністерствами. Станом на 15 листопада в Україні вже видано 2209 аграрних розписок на загальну суму понад 15 млрд грн.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»