Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії (Павлоградський регіон) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).
Норми встановлені п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Орендна плата – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до абзацу першого ст. 2 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 161) відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша ст. 626 ЦКУ).
Згідно з абзацом четвертим частини четвертої ст. 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі змінами та доповненнями сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина друга ст. 15 Закону № 161).
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 зі змінами та доповненнями (абзац четвертий п. 288.1    ст. 288 ПКУ).
Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161).
Згідно з частиною першою ст. 15 Закону № 161 істотними умовами договору оренди землі є:
► об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
► дата укладення та строк дії договору оренди;
► орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2 та 288.3 ст. 288 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 – 287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
З урахуванням норм абзацу першого п. 286.5 ст. 286 та п. 288.7 ст. 288 ПКУ нарахування фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ.
Відповідно до частини першої і другої ст. 510 ЦКУ сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. У зобов’язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
Враховуючи зазначене, якщо договором оренди земельної ділянки державної і комунальної власності, передбачено, що земельна ділянка перебуває у спільному користуванні кількох фізичних осіб (кількох фізичних осіб – підприємців), то орендна плата нараховується контролюючим органом фізичним особам, а фізичні особи – підприємці самостійно обчислюють суму оренди та подають податкову декларацію, за площу орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору оренди.