Обслуговуючі кооперативи і кредитні спілки – дві сторони однієї медалі, покликаної служити розвитку українського села

24-25 січня 2006 р. представники сільськогосподарських кооперативів і кредитних спілок зустрілися у Києві на спільному семінарі, організованому проектом ЄС-ТАСІС “Надання підтримки малим і середнім підприємствам на селі” та міжнародною благодійною фундацією “Хайфер Проджект Інтернешенл”.

Систематична співпраця між кооперативами, які працюють у різних господарських сферах, є необхідною передумовою розвитку економіки українського села. Що таке кооператив у сучасному розумінні? Кооператив – це інститут самодопомоги на засадах співпраці між людьми, об’єднаними спільними інтересами, задля взаємної підтримки у процесі розвитку їхніх господарств. Така співпраця здійснюється на засадах прийнятих у міжнародному масштабі і випробуваних досвідом практичної роботи численних поколінь кооператорів райфайзенівських принципів, які включають принцип взаємопідтримки, самодопомоги, самоуправління і самоконтролю. Як видно з цього переліку, в кооперації немає ніяких обмежень – ні за видом економічної діяльності, ні за економічними, політичними інтересами чи освітнім рівнем. Навпаки, особливо для людей незаможних об’єднання їхніх сил на основі взаємної довіри є джерелом додаткової сили, яка дозволяє їм бути успішними учасниками сьогочасної економіки.

Історичний і міжнародний досвід довів правильність цього твердження. «Адже 350 мільйонів кооператорів, які є ами 650 тисяч кооперативів, що працюють у більш як 50 галузях економіки і мають 150-річний досвід кооперації не можуть помилятися! – наголошує міжнародний експерт проекту “Надання підтримки малим і середнім підприємствам на селі” Ернст Копф. – Крім того, тісна співпраця між кооперативами з усіх галузей економіки країни значно посилює позиції і життєздатність кооперативної системи не лише окремої держави, а й міжнародного кооперативного руху. А оскільки всі необхідні рішення про інструменти і цілі кооперації ухвалюються самими ами на засадах самоуправління, то тим самим зміцнюються позиції кожного окремого кооперативу, а також кожного його а».

Досвід роботи обслуговуючих кооперативів, створених за сприяння міжнародної благодійної фундації “Хайфер Проджект Інтернешенл”, свідчить про те, що їхні и потребують допоміжних послуг для успішного провадження своєї діяльності (бджільництво, тваринництво, молочне господарство), яку вони започаткували на базі початкових внесків у натуральному вигляді, наданих названою фундацією. Ця спільна взаємовигідна діяльність може включати також деяку фінансову діяльність у певних межах (надання позик ам за рахунок тимчасово вільних коштів кооперативу) – тією мірою, до якої для ведення такої діяльності не потрібна ліцензія Держфінпослуг. Обслуговуючі кооперативи ведуть велику роботу, прагнучи навчити своїх ів основам економічної поведінки. Ці знання та навички дозволяють їм також більш успішно мати справу з фінансовими установами.

Україна має великі традиції кредитної кооперації, адже перші кредитно-ощадні установи на її теренах з’явилися більше ста років тому. Сьогодні вони прагнуть не обмежуватися лише традиційними споживчими кредитами городянам, а й надавати кредити на ведення фермерських і селянських господарств, диверсифікуючи свою діяльність. Саме кредитні спілки можуть стати фінансовими установами, які відкриють селянам і сільськогосподарським кооперативам доступ на ринок кредитних ресурсів, особливо після того, як вони зміцнять свої позиції завдяки об’єднанню в систему кредитної кооперації, концепція створення якої зараз широко обговорюється в Україні. Така система зможе ефективно підтримувати розвиток економіки села і сприятиме підвищенню життєвого рівня українських селян. Об’єднані в кооперативну систему, кредитні спілки зможуть відігравати провідну роль у фінансуванні середнього класу України, який зараз зароджується і розвивається, тобто стати тим самим, чим є кооперативні банки у багатьох розвинених країнах світу.

На семінарі обговорювалися шляхи співпраці між обслуговуючими кооперативами і кредитними спілками. Перспективним напрямом такої співпраці може бути створення відділень кредитних спілок на базі обслуговуючих кооперативів, реалізація спільних проектів з розвитку інфраструктури села, сільськогосподарського виробництва, розробка нових продуктів з урахуванням потреб кооперативів. Кредитні спілки можуть допомогти кооператорам у підготовці обґрунтованих бізнес-планів, а потім – надати фінансування для їх реалізації. Обговорювалися на семінарі також можливості зниження процентних ставок за кредитами для ів кооперативів за умови внесення тимчасово вільних коштів кооперативу на депозит або у вигляді додаткового пайового внеску до кредитної спілки.

Цікавою видається також ідея створення другого рівня системи обслуговуючих кооперативів (аналогічно до другого рівня системи кредитної кооперації) шляхом об’єднання певних фондів усіх кооперативів на рівні області. Саме так працюють кооперативні системи в розвинених країнах і так була побудована кооперативна система на початку ХХ століття, скажімо, на Галичині. Перший її рівень складали кооперативи (кредитні, споживчі, молочарські, торгові, закупівельні та інші), другий - об’єднання галузевих кооперативів («Маслосоюз» для молочарських спілок, «Центросоюз» для торгових і закупівельних кооперативів тощо), а на третьому рівні була установа, яка координувала діяльність об’єднань кооперативів і здійснювала моніторинг їх діяльності («Краєвий союз ревізійний), яка мала, говорячи сучасною мовою, статус саморегулівної організації і здійснювала функції контролю за кооперативами, а також сприяла їх розвитку та поширенню. Аналогічну модель цілком можливо реалізувати в Україні і сьогодні – і вона дозволить значною мірою підвищити ефективність діяльності як кредитних спілок, так і сільськогосподарських та інших обслуговуючих кооперативів.

Таким чином, обслуговуючі кооперативи і кредитні спілки є двома сторонами однієї медалі. Вони працюють на різних нивах, але і ті, й інші нероздільно служать одній меті. Об’єднуючи зусилля і співпрацюючи, вони спроможні створити сприятливі умови для підвищення життєвого рівня селян завдяки розвитку економіки українського села.

Марина Зарицька, координатор проекту ЄС-ТАСІС