ДПС та МВФ: новий етап співпраці у впровадженні реформ

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Прогрес у впровадженні Національної стратегії доходів для покращення збору податків, а також пріоритетні напрями подальшої взаємодії обговорили команда Державної податкової служби України на чолі з в. о. Голови ДПС Лесею Карнаух та експерти Міжнародного валютного фонду.
Увагу було зосереджено на чотирьох ключових напрямах реформування Державної податкової служби: розвитку системи управління ризиками відповідності (CRM), стані податкового аудиту, управлінні податковим боргом, а також оцінці можливостей підсилення доходів держави за рахунок боротьби з тіньовою економікою.
«Співпраця з МВФ дозволяє нам прискорити модернізацію податкової системи, зробити її прозорішою, технологічнішою та орієнтованою на ризики. Ми впевнено рухаємося вперед у впровадженні Національної стратегії доходів і підтримка міжнародних партнерів є важливим елементом успіху цих реформ», – підкреслила Леся Карнаух.
Під час обговорення звіту за результатами роботи попередньої місії експерти МВФ відзначили позитивну динаміку у впровадженні ключових ініціатив і наголосили на високому рівні залученості керівництва ДПС. Разом з тим зазначили, що окремі законодавчі обмеження у сферах CRM, аудиту та адміністрування податків стримують повноцінний перехід на ризик-орієнтовані підходи.
Прозорість, доброчесність та антикорупційні стандарти
У ДПС сформовано єдиний уповноважений підрозділ із запобігання та виявлення корупції, визначено критерії оцінки його ефективності. Також Служба вже розробила Антикорупційну програму на 2026 – 2028 роки та Кодекс етичної поведінки працівників.
Ці кроки – частина масштабної трансформації, що реалізується спільно з Мінфіном та міжнародними партнерами.
Цифрова трансформація та управління змінами
ДПС продовжує активну цифрову трансформацію за підтримки Світового банку та ЄС. Паралельно посилюються внутрішні можливості у сфері проєктного менеджменту, комунікацій та стратегічного планування.
CRM, аудит та управління боргом: результати та рекомендації
Служба розширила інструменти аналізу та обробки ризиків, впроваджує ризик-орієнтовані програми та нарощує можливості аналізу за принципом «top-down». Окремо сторони розглянули рекомендації МВФ щодо управління податковим боргом і протидії тіньовій економіці.
За підсумками зустрічі сторони визначили ключові напрями подальшої підтримки МВФ для ДПС:
- управління змінами;
- розвиток CRM;
- модернізація аудиту;
- управління податковим боргом;
- аналіз розривів та дослідження тіньової економіки.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/958773.html

З 1 січня 2026 року змінюються строки подання нотаріусами інформації про посвідчені договори та видані свідоцтва про спадщину

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/958632.html повідомила.
З 1 січня 2026 року про посвідчені договори та видані свідоцтва про спадщину приватні нотаріуси звітуватимуть щоквартально (з деталізацією по місяцях звітного кварталу), а державні – щомісячно.
Такі зміни передбачені Законом України № 4536-ІХ від 16 липня 2025 року, яким оновлено низку норм Податкового кодексу України.
Інформацію нотаріуси подаватимуть за формою додатку 4 ДФ до податкового розрахунку відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
Інформацію слід подавати за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
У звітності нотаріуси відображають дані, передбачені пунктом 172.4 статті 172, пунктом 173.4 статті 173, пунктом 174.4 статті 174 Податкового кодексу, зокрема:
- про посвідчені договори купівлі-продажу (міни) рухомого та нерухомого майна між фізичними особами;
- про посвідчені договори дарування;
- про видані свідоцтва про право на спадщину.
Ці відомості є підставою для перевірки правильності нарахувань та контролю за сплатою податку на доходи фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.
Довідково:
Закон України від 16 липня 2025 року № 4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення».
Наказ Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску».

Розвиток безбар’єрної культури: у ДПС навчають працівників
особливостям спілкування з ветеранами та їхніми родинами

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Як вибудовувати комунікацію поваги та підтримки з людьми, які повернулися з війни, і членами їхніх сімей, а також як правильно й тактовно взаємодіяти з тими, хто має інвалідність, навчали працівників ДПС та територіальних органів, які щодня контактують із платниками податків.
Під час тренінгу учасники розглянули ключові суспільні зміни, які впливають на спілкування між військовими та цивільними, а також особливості поведінкових та емоційних реакцій людей із бойовим досвідом у період адаптації. Окремий акцент зробили на тому, як коректно реагувати на стрес, тривогу чи панічні стани, не порушуючи особистих кордонів і не завдаючи додаткової шкоди.
У практичній частині тренінгу працівники навчалися ефективним комунікаційним підходам – від чіткого та доброзичливого подання інформації до уникнення фраз і жестів, що можуть бути чутливими чи викликати негативні емоції.
Учасники опрацювали принципи коректної мови, врахування особливостей пересування осіб з інвалідністю, сприйняття інформації та правил, які допомагають створити комфортний і безпечний простір для кожного.
Окремо тренінг був спрямований на формування середовища підтримки в колективах, куди повертаються працівники-військовослужбовці, а також для тих, хто чекає на повернення близьких із фронту.
Навчання проводила Наталія Іванова – фахівець Департаменту персоналу Державної податкової служби України, психолог із багаторічним стажем із значним досвідом безпосередньої роботи та спілкування з демобілізованими військовослужбовцями.
Цей захід став одним із кроків у розвитку безбар’єрної внутрішньої культури ДПС. Податкова продовжує впроваджувати навчальні програми, щоб забезпечити гідну, уважну й професійну взаємодію з людьми, які повертаються до мирного життя після служби.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/958954.html

До бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів
від платників Дніпропетровщини надійшло понад 146,8 млрд грн
податків, зборів, платежів та єдиного внеску

Протягом січня – листопада 2025 року до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів платники Дніпропетровщини спрямували понад 146,8 млрд грн податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок). Про це повідомив в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Юрій Павлютін.
До державного бюджету упродовж одинадцяти місяців поточного року надійшло майже 63,1 млрд грн, що на понад 15,6 млрд грн, або на 33,0 відс., більше надходжень відповідного періоду 2024 року.
Місцеві бюджети Дніпропетровського регіону у січні – листопаді 2025 року поповнились на понад 42,6 млрд гривень. Порівняно з одинадцятими місяцями минулого року це майже на 4,6 млрд грн більше. Темп росту складає 112,0 відсотків.
Державні цільові фонди з початку 2025 року отримали понад 41,1 млрд грн єдиного внеску. Надходження у порівнянні з січнем – листопадом минулого року зросли більше ніж на 8,1 млрд грн, або на 24,6 відсотків.
«Дякуємо кожному, хто сьогодні працює і сумлінно сплачує податки до бюджетів. Наша спільна справа – максимальна фінансова підтримка економіки і обороноздатності держави» – зазначив Юрій Павлютін.

Фізичною особою – орендодавцем отримано дохід
від орендаря (фізичної особи, яка не є самозайнятою особою):
порядок сплати ПДФО

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.
Підпунктом 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 ПКУ визначено, якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) ПДФО до бюджету, є платник ПДФО – орендодавець.
При цьому:
а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує ПДФО до бюджету в строки, встановлені ПКУ для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи;
б) у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника ПДФО – орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену ст. 119 прим. 1 ПКУ.
Так, згідно з п. п. 119 прим.1.1 п. 119 прим.1 ст. 119 прим. 1 ПКУ порушення нотаріусом порядку та/або строків подання інформації щодо посвідчення договорів оренди об’єктів нерухомості в разі вчинення такої нотаріальної дії, – тягне за собою накладення штрафу у розмірі 680 грн за кожне таке порушення.
Дії, передбачені п.п. 119 прим.1.1 п. 119 прим.1 ст. 119 ПКУ, вчинені суб’єктом, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1 360 грн за кожне таке порушення (п. п. 119 прим.1.3 п. 119 прим.1 ст. 119 прим. 1 ПКУ).

Об’єкт житлової іпотеки не з початку звітного року визначено як основне місце проживання платника: чи є право на податкову знижку в частині суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (податок, ПДФО) – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Згідно з п. 175.2 ст. 175 ПКУ у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до п. 175.3 ст. 175 ПКУ.
У разі якщо будинок (квартиру, кімнату) збудовано за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, нарахована в перший рік погашення такого кредиту, може бути включена до податкової знижки за результатами звітного податкового року, в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання, з послідовним перенесенням права на включення до податкової знижки наступних щорічних фактично сплачених платником податку сум процентів протягом передбаченого п. 175.4 ст. 175 ПКУ строку дії права на включення частини таких процентів до податкової знижки. При цьому загальний  розмір частини суми процентів, дозволених для включення до податкової знижки, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку - позичальником протягом відповідного звітного податкового року, що враховується в погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до п. 175.3 ст. 175 ПКУ.
Пунктом 175.4 ст. 175 ПКУ передбачено, що право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175 ПКУ, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:
об’єкт житлової іпотеки придбавається;
збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.
Враховуючи викладене, платник ПДФО має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного року, незважаючи, що такий об’єкт житлової іпотеки, визначено ним як основне місце проживання, не з початку звітного року.

Помилка, яка допущена при складанні ПН у коді товару згідно з УКТ ЗЕД, може бути виправлена шляхом складання та реєстрації в ЄРПН РК

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платник податку на додану вартість (ПДВ) – покупець товарів/послуг може віднести суми ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) постачальником (платником ПДВ), не пізніше, ніж через 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної та за умови, що показники такої податкової накладної відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.
Податкова накладна, що містить помилки у коді товару згідно з УКТ ЗЕД, є такою, що складена з порушенням норм ПКУ, не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію та не може бути підставою для формування податкового кредиту платником податку – покупцем.
Помилка, допущена при складанні податкової накладної у коді товару згідно з УКТ ЗЕД, може бути виправлена шляхом складання та реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування (РК) до такої податкової накладної. Право на податковий кредит у даному випадку виникає у платника ПДВ − покупця на підставі податкової накладної з урахуванням розрахунку коригування до неї у звітному (податковому) періоді, в якому розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Оптова торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін: яка передбачена відповідальність?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п. 25 прим. 1 частини другої ст. 73 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) до суб’єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за оптову торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні ціни на такі напої, – 100 відс. вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Щодо подання податкової декларації з рентної плати (в частині рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів) фізичною особою – тимчасовим лісокористувачем, яка не є суб’єктом господарювання

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до частин першої і третьої ст. 18 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (зі змінами та доповненнями) (далі – ЛКУ) об’єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Довгострокове тимчасове користування лісами – засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов’язані своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів (п. 5 частини другої ст. 20 ЛКУ).
Згідно з п. 256.1 ст. 256 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема, є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт (п.п. 256.2.5 п. 256.2 ст. 256 ПКУ).
За здійснення використання корисних властивостей лісів відповідно до п. 256.10 ст. 256 ПКУ ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Пунктом 257.1 ст. 257 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період, зокрема, для рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів дорівнює календарному кварталу.
З урахуванням норм п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п.п. 257.3.5 п. 257.3 ст. 257 ПКУ платник рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, подає до контролюючого органу за місцезнаходженням лісової ділянки за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, податкову декларацію, яка містить, зокрема, додаток з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
Форма податкової декларації з рентної плати (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719.
Невід’ємною частиною декларації є відповідні додатки. Зокрема, розрахунок з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) здійснюється у Додатку 9 до Декларації (далі – Додаток 9).
Пунктом 49.3 ст. 49 ПКУ встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2155).
Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, такого платника податків відповідно до вимог Закону № 2155, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії відповідного кваліфікованого сертифіката електронного підпису, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов’язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Абзацом першим та третім п. 42.6 ст. 42 ПКУ визначено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, Закону № 851-IV та Закону № 2155 без укладення відповідного договору.
Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155.
Слід зазначити, що в умовах дії правового воєнного режиму центри обслуговування платників (ЦОП) здійснюють сервісне обслуговування платників податків (платників єдиного внеску), зокрема надають адміністративні послуги, інші функції сервісного обслуговування незалежно від місця обліку платника податків.
Отже, фізична особа – тимчасовий лісокористувач, яка не є суб’єктом господарювання, та використовує корисні властивості лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей на підставі укладеного договору довгострокового тимчасового користування лісами, подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, Декларацію разом з Додатком 9 в один із таких способів:
- на паперових носіях (особисто/уповноваженою на це особою або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення) до контролюючого органу за місцезнаходженням лісової ділянки або до будь-якого діючого ЦОП. У рядку 3 «Найменування контролюючого органу, до якого подається Податкова декларація» Декларації зазначається контролюючий орган за місцезнаходженням лісової ділянки;
- в електронному вигляді – за місцезнаходженням лісової ділянки, якщо фізична особа є суб’єктом електронного документообігу і кваліфікований електронний підпис є дійсним.

Які строки оскарження в суді ППР або іншого рішення контролюючого органу (без/з процедурою адміністративного оскарження)?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення (ППР) або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПКУ (п. 56.19 ст. 56 ПКУ).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі – КАСУ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої ст. 122 КАСУ).
Згідно з частиною четвертою ст. 122 КАСУ якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
У зв’язку з наявністю загальної та спеціальної норми права при оскарженні до суду податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання за умови попереднього проведення процедури його адміністративного оскарження, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (далі – Постанова) наголосила, що норма п. 56.19 ст. 56 ПКУ є спеціальною щодо норми частини четвертої ст. 122 КАСУ, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин – оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов’язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору.
Водночас, у Постанові зроблено висновок, що норма п. 56.18 ст. 56 ПКУ не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, та зазначено, що строк у 1095 днів, встановлений ст. 102 ПКУ, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.
Отже, якщо платник не скористався правом на адміністративне оскарження, то податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу може бути оскаржене в суді протягом 6 місяців з дня отримання платником такого рішення від контролюючого органу.
Якщо платник скористався правом на адміністративне оскарження, то:
податкове повідомлення-рішення може бути оскаржене до суду протягом 1 місяця що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПКУ;
інше рішення контролюючого органу може бути оскаржене до суду протягом 3 місяців з дня вручення платнику податків рішення за результатами розгляду його скарги.
Поряд з цим, у разі якщо рішення за результатами розгляду скарги платника податків на рішення, дії або бездіяльність контролюючого органу не було прийнято та (або) вручено контролюючим органом платнику податків у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення платника податків до контролюючого органу із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність контролюючого органу.

Особливості застосування валютних курсів
при нарахуванні митних та податкових платежів

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п. 39 прим.1.1 ст. 39 прим.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей визначення податкових зобов’язань із сплати митних платежів (крім сплати акцизного податку з тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тютюнової сировини та тютюнових відходів) застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, а у разі, якщо митна декларація не подається, – дня визначення податкових зобов’язань.
Для цілей визначення податкових зобов’язань із сплати податків і зборів застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин:
дня подання особою-нерезидентом податкової декларації щодо постачання електронних послуг;
дня виникнення (визначення) податкових зобов’язань для інших платників/операцій/податкових зобов’язань, якщо інше не передбачено ПКУ.
Для цілей визначення податкових зобов’язань із сплати акцизного податку з тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тютюнової сировини та тютюнових відходів застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діяв на 0 годин першого дня календарного півріччя, що передує півріччю, в якому здійснюється:
придбання марок акцизного податку (до 1 січня 2026 року);
формування унікального ідентифікатора та/або внесення до Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформації про унікальні ідентифікатори, нанесені відповідно до нормативних актів Європейського Союзу на тютюнові вироби, виготовлені у державах - членах Європейського Союзу (з 1 січня 2026 року);
реалізація тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених на митній території України, або подання митної декларації при ввезенні тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на митну територію України;
нарахування зобов’язань з акцизного податку з тютюнової сировини та тютюнових відходів згідно із нормами ПКУ.
При визначенні мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку з тютюнових виробів для цілей визначення роздрібної ціни підакцизних товарів відповідно до п.п. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПКУ у застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діяв на 0 годин першого дня календарного півріччя, що передує півріччю, в якому вироблено відповідні тютюнові вироби.
Довідково: ст. 39 прим.1 ПКУ зі змінами, внесеними Законом України від 04 грудня 2024року № 4115-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо перегляду ставок акцизного податку на тютюнові вироби» (набрав чинності 25.03.2025).

Визначення платників рентної плати за користування надрами в цілях,
не пов’язаних з видобуванням корисних копалин

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно із п. 253.1 ст. 253 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи – суб’єкти господарювання, які використовують у межах території України ділянки надр для:
зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;
витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;
вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;
зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів;
провадження інших видів господарської діяльності.
При цьому не є платниками рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України та інші військові формування, утворені відповідно до закону, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету (п. 253.2 ст. 253 ПКУ).
Пунктом 253.4 ст. 253 ПКУ визначено, що рентна плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, не справляється:
за використання транспортних тунелів та інших підземних комунікацій, колекторно-дренажних систем та об’єктів міського комунального господарства;
за використання підземних споруд на глибині не більш як 20 метрів, збудованих відкритим способом без засипання або з подальшим ґрунтовим засипанням.

Закон України № 4536: новації для нотаріусів і суб’єктів господарювання, які надають послуги з укладення біржових угод або беруть участь в їх укладенні

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що з 01.01.2026 набудуть чинності норми Закону України від 16 липня 2025 року  № 4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення»» щодо строків подання нотаріусами інформації до контролюючих органів.
Так, зокрема під час проведення операцій з відчуження об’єкта рухомого майна в порядку, передбаченому ст. 173 Податкового кодексу України (далі – ПКУ):
- державний нотаріус (державна нотаріальна контора) щомісяця, а приватний нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розділом IV ПКУ для податкового розрахунку, подають до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію за формою такого податкового розрахунку, в якій зазначають відповідно відомості про посвідчені державними нотаріусами протягом звітного місяця, а приватними нотаріусами протягом звітного кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, передбачену податковим розрахунком, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, у тому числі ціну (вартість) таких договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору (абзац п’ятий п. 173.4 ст. 173);
- суб’єкти господарювання, які надають послуги з укладення біржових угод або беруть участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору (юридична особа – щомісяця, а фізична особа – підприємець – щокварталу), у порядку, встановленому розділом IV ПКУ, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в якому зазначають інформацію про такі угоди, у тому числі інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку (абзаци  шостий п. 173.4 ст. 173 ПКУ).
Крім того, державний нотаріус (державна нотаріальна контора) за місцем розташування державної нотаріальної контори та/або в сільських населених пунктах уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щомісяця, а приватний нотаріус за місцем розташування робочого місця щокварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) у порядку, встановленому розділом IV ПКУ для податкового розрахунку, подають до контролюючого органу інформацію за формою такого податкового розрахунку, в якій зазначають відомості про видачу свідоцтв про право на спадщину, а також іншу інформацію, передбачену податковим розрахунком, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування (абзац перший п. 174.4 ст.174 ПКУ).

Чи має право представник (уповноважена особа) ФОП підписати та подати заяву та документи щодо неможливості виконання податкових обов’язків?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з абзацом першим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Порядок) та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225(зі змінами) (набрав чинності 06.09.2022).
Дія Порядку поширюється на платників податків – фізичних осіб – резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, та на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов’язків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 2 розд. І Порядку).
Платники податків подають до контролюючого органу заяву та документи в електронній формі шляхом надсилання через Електронний кабінет або у паперовій формі шляхом подання до контролюючого органу за місцем податкової адреси або будь-якого сервісного центру контролюючого органу, або надсилання поштою з повідомленням про вручення (п. 8 розд. ІІ Порядку).
Пунктом 36.4 ст. 36 ПКУ визначено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідно до п. 19.1 ст. 19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 ПКУ).
Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків (п. 19.3 ст. 19 ПКУ).
Оскільки фізична особа – підприємець може вести справи, пов’язані зі сплатою податків, через свого представника (уповноважену особу) відповідно до ст. 19 ПКУ, то такий представник (уповноважена особа) має право підписати та подати заяву та документи щодо неможливості виконання податкових обов’язків у паперовій формі до контролюючого органу за місцем податкової адреси або будь-якого сервісного центру контролюючого органу, або надіслати поштою з повідомленням про вручення.
При цьому у разі подання заяви та документів щодо неможливості виконання податкових обов’язків особисто законним представником (уповноваженою особою) фізичної особи – підприємця необхідно пред’явити довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку на представництво інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків фізичної особи – підприємця та її копію, а також оригінал і копію документа, що посвідчує особу такого представника.
У разі надіслання поштою заяви та документів щодо неможливості виконання податкових обов’язків надсилається копія довіреності, засвідченої в нотаріальному порядку на представництво інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків фізичної особи – підприємця та копія документа, що посвідчує особу такого представника.

Термін зберігання у платника архіву файлів звітності по єдиному внеску, поданої до контролюючих органів в електронному вигляді

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що згідно зі ст. 13 розд. І Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.
 Разом з тим ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що на власника або уповноважений орган (посадову особу), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.
Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 (зі змінами та доповненнями) (далі – Перелік № 578/5).
Відповідно до ст. 678 п. 7.1 глави 7 розд. І Переліку № 578/5 строк зберігання відомостей про застраховану особу, що підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (з 2011 року – Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (персоніфікований облік)) становить 75 років.