Урядом затверджено реалізацію експериментального проєкту щодо функціонування системи управління податковими ризиками

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
На виконання Національної стратегії доходів до 2030 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про реалізацію експериментального проєкту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками) в Державній податковій службі.
Зазначений проєкт передбачає впровадження в організацію та діяльність Державної податкової служби України міжнародних підходів до управління, що ґрунтуються на управлінні податковими ризиками (комплаєнс-ризиками), з метою підвищення рівня дотримання платниками податків своїх податкових обов’язків.
Зосереджуючись на ідентифікації системних проблем та розробці стратегій для їх вирішення, ДПС активно працює над впровадженням системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками). Це є важливим етапом у діяльності ДПС, спрямованим на забезпечення дотримання платниками податків законодавства.
Такий підхід дозволяє не лише виявити та уникнути потенційних порушень, а й розробити систему стратегій для їх запобігання та вирішення, враховуючи комплексну природу податкових ризиків, а застосування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками) значно збільшить ефективність функціонування податкової системи.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/806957.html

Представникам ДПС вручили сертифікати «Бухгалтерський облік: від базових концепцій до прикладних рішень»

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/806853.html повідомила.
У сучасному світі стрімких змін, у тому числі і законодавства України, професійне зростання та підвищення кваліфікації державних службовців стає не просто бажаним, а й необхідним аспектом розвитку їх професіоналізму.
Навчання та підвищення кваліфікації посадових осіб Державної податкової служби України є однією з важливих запорук ефективної діяльності служби.
Так, працівники Департаменту податкового аудиту ДПС підвищили професійні компетенції за програмою: «Бухгалтерський облік: від базових концепцій до прикладних рішень» на базі Міжнародного центру методології і підвищення кваліфікації бухгалтерів, фінансистів, аудиторів і управлінців за участю провідного методолога міжнародних сертифікацій для бухгалтерів, фінансистів та управлінців Європи та країн Азії, виконавчого директора IAPBE країн Європи та Азії Любові Косовець.
Зазначений курс спрямований на підвищення професійних компетенцій фахівців ДПС, розширення знань у сфері бухгалтерського обліку та удосконалення наявних, практичних навичок, що не лише позитивно впливає на розвиток особистісних компетенцій, але й на формування позитивного іміджу та стійкого розвитку служби.
Використання отриманих знань та навичок на практиці дозволить якісно та професійно виконувати покладені на підрозділи податкового аудиту функціональні обов’язки, а також підвищити рівень якості обслуговування платників, у тому числі у процесі надання послуг, як наслідок формування позитивного ставлення та зміцнення довіри до Державної податкової служби України.

Особливості застосування норм, визначених пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: застосування норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є об’єктом оподаткування Податком будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) – продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 – 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (підпункт 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Отже, для права застосування зазначеної норми Кодексу платник Податку має одночасно відповідати таким умовам:
має бути сільськогосподарським товаровиробником;
має бути власником будівель та споруд, віднесених до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573 (далі – Класифікатор);
будівлі та споруди мають використовуються за призначенням у господарській діяльності платника саме як сільськогосподарського товаровиробника;
будівлі та споруди не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Практика адміністрування Податку свідчить про необхідність надання роз’яснень, зважаючи на деякі обставини, що виникають у платників Податку.
1. У 2023 році підприємство було сільськогосподарським товаровиробником та підпадало під дію підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, проте з 2024 року призупинило діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, але у підприємства залишилися у власності всі об’єкти нерухомості, які використовувалися ним для здійснення діяльності як сільськогосподарського товаровиробника.
Враховуючи положення підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, здійснення сільськогосподарським товаровиробником господарської діяльності, зокрема, операцій з постачання, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, є однією із обов’язкових умов при застосуванні для об’єктів положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
Якщо підприємство призупинило діяльність з вирощування сільськогосподарських культур то у такому разі у підприємства немає підстав для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
2. Підприємство має у власності елеваторний комплекс, який планує використовувати для надання послуг складського зберігання стороннім організаціям.
Згідно з Класифікатором  сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що використовуються для сільського господарства, відносяться до коду 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі».
Водночас у разі використання підприємством елеватора для надання послуг складського зберігання стороннім організаціям на елеватор не поширюється дія підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, оскільки у такому разі елеватор не використовується за призначенням у сільськогосподарській діяльності самого підприємства у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
3. Підприємство є сільськогосподарським виробником, має у власності об’єкти нерухомості, віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора. При цьому частина об’єктів нерухомості надається в оренду. Виникає питання, чи має право підприємство застосовувати підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту266.2 статті 266 Кодексу стосовно площ об’єктів нерухомості, які не надавалися в оренду.
Надання об’єктів нерухомості в оренду, лізинг, позичку позбавляє Товариство права при визначенні податкового зобов’язання з Податку застосовувати підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
Виключення з переліку об’єктів оподаткування, передбачене підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, стосується будівель та споруд, а не їх частин. Тому якщо в оренду підприємством надається частина площ об’єктів, то позбавлення права на користування зазначеною нормою стосується всієї площі будівель та споруд, частина яких надається в оренду.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/806725.html

Засідання Громадської ради:
на порядку денному визначення бази оподаткування

Комунікація податкової служби Дніпропетровщини з Громадською радою при Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Громадська рада) у напрацюванні законодавчих ініціатив набирає обертів.
За участі керівництва податкової служби регіону відбулося чергове засідання консультативно-дорадчого органу.
На порядку денному – розгляд пропозицій щодо процедур визначення бази оподаткування у разі вторинного продажу транспортних засобів із застосуванням незалежної оцінки, направлених на удосконалення законодавства. І як наслідок – забезпечення додаткових надходжень до бюджетів.
Результат – створення робочої групи з метою напрацювання інформаційних матеріалів для їх узагальнення та направлення на розгляд до законодавчого органу.
Не зупиняємося!
Працюємо далі!

Контроль за обігом підакцизної продукції: результати роботи податкової служби Дніпропетровщини у м. Синельникове та Синельниківському районі

За результатами декларування суб’єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами на території Синельниківського району Дніпропетровщини, у січні – червні 2024 року до територіальних громад регіону забезпечено надходження акцизного податку у сумі 12,4 млн грн (аналогічний період 2023 року – 10,3 млн грн, зростання 20,4%).
Зарахування частки акцизного податку з роздрібного продажу тютюнових виробів до місцевих бюджетів територіальних громад Синельниківського району у січні – червні 2024 року майже 10 млн грн (аналогічний період 2023 року – 9,1 млн грн, зростання на 9,4%).
Проведено 44 фактичні перевірки, донараховано 954,8 тис. грн (найчастіші порушення – торгівля без ліцензії та контрафактними товарами);
Анульовано 92 ліцензії на право роздрібної торгівлі, в т. ч. 47 ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та 45 ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з метою координації спільних заходів щодо боротьби з нелегальним обігом і роздрібною торгівлею підакцизної продукції на території м. Синельникове, 26.07.2024 проведено робочу зустріч з керівництвом Синельниківської РВА, головами територіальних громад району, правоохоронними та іншими службами.
Основна тематика робочої зустрічі – боротьба з контрафактною тютюновою продукцією, розробка плану послідовних дій по дотриманню законодавства, напрямки спільної взаємодії щодо ліквідації незаконного ринку тютюнових виробів та інших товарів підакцизної групи та як наслідок – наповнення бюджету територіальних громад
 «Сумлінне виконання норм податкового та іншого законодавства України, повнота сплати податків, обов’язковість застосування реєстраторів розрахункових операцій – важливі фактори забезпечення функціонування економіки держави в умовах сучасності», – зазначив заступник начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Федір Терханов.

Плата за землю: від фізичних осіб до місцевих бюджетів Дніпропетровщини надійшло майже 226 млн гривень

к зазначила в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталя Федаш, упродовж перших двох кварталів поточного року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини від фізичних осіб надійшло майже 226,0 млн грн плати за землю. Це на понад 11,6 млн грн, або на 5,4 відс., більше ніж у січні – червні 2023 року.
Керівниця податкової служби регіону подякувала платникам за відповідальне ставлення до своїх обов’язків зі сплати податків і зборів та нагадала, що фізичні особи можуть сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності, у тому числі якщо проживають у сільській (селищній) місцевості, через банки (у тому числі із застосуванням єдиного рахунку в порядку, визначеному ст. 35 прим.1 Податкового кодексу України) або небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей.
У разі якщо зазначені особи проживають у сільській (селищній) місцевості – через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів.

За видобування газового конденсату платники Дніпропетровщини спрямували до загального фонду держбюджету понад 13,4 млн грн рентної плати

У січні – червні 2024 року до загального фонду державного бюджету від платників Дніпропетровщини надійшло понад 13,4 млн грн рентної плати. Порівняно з січнем – червнем 2023 року надходження виросли на понад 2,2 млн грн, або на 19,7 відсотків.
Звертаємо увагу, що об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі на користування надрами (далі – спеціальний дозвіл), є обсяг товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об’єкта (ділянки) надр, до якої належать:
- обсяг товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;
- обсяг товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;
- обсяг товарної продукції – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється під час виконання робіт, для проведення яких необхідно отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у тому числі під час виконання робіт в акваторіях водних об’єктів.

До уваги платників акцизного податку!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що 27.07.2024 набрав чинності  (крім змін, які запрацюють за окремими строками) Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).
Закон № 3817 опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 26.07.2024 № 88.

Звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення товарів для потреб виробництва та/або ремонту машин механізованого розмінування

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що 27.07.2024 набрав чинності Закон України від 16 липня 2024 року № 3853-IX «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів для потреб виробництва та/або ремонту машин механізованого розмінування»( далі – Закон № 3853).
Законом № 3853 підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема доповнено пунктами 87 прим.1 і 88 прим.1 , відповідно до яких:
- п. 87 прим.1: тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, але не більш як до 01 січня 2026 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України (у тому числі переміщення (пересилання) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) у митному режимі імпорту товарів, визначених пунктом 936 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України.
Положення цього пункту не застосовуються до товарів, що мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або державою-агресором щодо України згідно із законодавством, та/або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з тимчасово окупованої території України, визначеної такою згідно із законом;
- п. 88 прим.1: тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, але не більш як до 01 січня 2026 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, перелік яких із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД визначається Кабінетом Міністрів України, що здійснюються в рамках угод, фінансування за якими проводиться за рахунок Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
Підтвердження, що операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, визначених цим пунктом, здійснюються в рамках угод, фінансування за якими проводиться за рахунок Секретаріату Енергетичного Співтовариства, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Закон № 3853 опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 26.07.2024 № 89.

Податковий календар на 31 липня 2024 року

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що

31 липня 2024 року, середа, останній день сплати:

- військового збору, зазначеного в річній декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та громадянами;
- ПДФО, зазначеного в річній декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та громадянами;
- авансового внеску з податку на прибуток підприємств з пунктів обміну іноземних валют за липень 2024 року.

Чи може платник ПДВ виправити помилку, допущену при заповненні скарги щодо рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» зі змінами.
Скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Скарга) з додатками до неї (за наявності) та/або заява про відкликання скарги (далі – Заява) подаються платником податку в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з дотриманням вимог Податкового кодексу України, законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і реєструється в ДПС у день її надходження (п. 5 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (далі – Порядок розгляду скарги).
Після отримання ДПС Скарги та надсилання платнику першої квитанції, здійснюється перевірка даних Скарги на відповідність даним ДПС.
У випадку виявлення розбіжностей платнику направляється друга квитанція з повідомленням про помилки.
Після їх усунення та в межах передбаченого строку платник податку має право повторно направити до ДПС Скаргу з додатками. Якщо розбіжності відсутні – Скарга реєструється в ДПС.
Крім того, якщо після реєстрації Скарги в ДПС платник виявив помилку в даних, по яких не проводиться автоматизована перевірка, то він може надіслати Заяву.
Відповідно до п. 13 Порядку, у разі коли до прийняття рішення комісією центрального рівня надійшла Заява (додаток 4), така Скарга залишається без розгляду, а платнику податку в автоматичному режимі надсилається відповідна квитанція. Така квитанція є підтвердженням залишення Скарги без розгляду.
В подальшому платник має право повторно подати Скаргу до комісії центрального рівня з урахуванням законодавчо встановлених строків.
Отже, платник податку не може виправити помилку, допущену при заповненні Скарги.
Однак, платник може відкликати Скаргу із помилками, шляхом подання Заяви та з врахуванням виправлень подати її повторно. При цьому кількість таких Заяв не обмежена.
Звертаємо увагу, Скарга подається платником податку протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня (п. 3 Порядку розгляду скарги).
Якщо платником податку подано Скаргу з порушенням строків подання, визначених у п. 3 Порядку розгляду скарги, така Скарга не приймається, а платнику податку в автоматичному режимі надсилається відповідна квитанція. Така квитанція є підтвердженням неприйняття скарги для розгляду (п. 8 Порядку розгляду скарги).

Щодо зберігання первинних документів ФОПами – платниками єдиного податку першої, другої груп та третьої групи – неплатниками ПДВ

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до абзацу першого п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності (абзац третій п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (абзац четвертий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються, зокрема, фізичними особами – підприємцями, у тому числі такими, що обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.3 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 ПКУ).
Строки зберігання документів та інформації, визначені п. 44.3 ст. 44 ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків, зокрема, документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів, що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.
Отже, ст. 44 ПКУ встановлено мінімальні строки зберігання документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов’язань контролюючими органами.
Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.
Відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
За незберігання первинних документів на підставі яких здійснювався облік доходів, до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, застосовуються штрафи відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПКУ, зокрема, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Штрафи, передбачені п. 121.1 ст. 121 ПКУ, не застосовуються до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, за незберігання первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів/послуг.
Водночас відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень ст. 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Про погашення податкового боргу
згідно з п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до абзаців другого – шостого п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПКУ строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.
У таких випадках:
- рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244 із змінами (далі – Порядок № 1244).
Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку № 1244 у випадку, передбаченому п. 95.5 ст. 95 ПКУ, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків, здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, яке видається за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 1244.
За результатами вилучення готівки складається акт за формою, зокрема, згідно з додатком 4 до Порядку № 1244 (п. 5 Порядку № 1244).
Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника визначений розд. IV Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, із змінами (далі – Інструкція № 163).
Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (далі – примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі – стягувач) (п. 60 розд. IV Інструкції № 163).
Стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із рахунків платників податків – на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у п. 95.5 ст. 95 ПКУ) (п.п. 2 п. 62 розд. IV Інструкції № 163).
Таким чином, стягнення готівкових коштів та коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків в рахунок погашення податкового боргу, який виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду за дотримання таких умов:
- податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
- відсутнє/наявне у меншій сумі непогашене зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.
Слід зазначити, що порядок ініціювання та виконання платіжних операцій з електронними грошима регулюється внутрішніми правилами емітента електронних грошей, розробленими з урахуванням вимог Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IХ «Про платіжні послуги» із змінами (п. 3 розд. І Інструкції № 163).

Особливості декларування податкового кредиту при зменшенні суми компенсації вартості поставлених товарів/послуг їх постачальником

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Податковий кодекс України (далі – Кодекс) визначає спеціальні правила щодо декларування податкового кредиту в окремих випадках відповідно до підпункту «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу при складанні та реєстрації розрахунку коригування, складеного постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача – платника податку, в якому передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (далі – розрахунок коригування на зменшення), що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) отримувачем (покупцем).
Отримувач (покупець) зобов’язаний зменшити податковий кредит незалежно від факту отримання ним розрахунку коригування на зменшення або факту його реєстрації в ЄРПН, а саме у звітному (податковому) періоді, в якому відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу виникли підстави для складання продавцем такого розрахунку коригування.
Серед платників поширене помилкове зменшення податкового кредиту безпосередньо в періоді отримання та реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування на зменшення, тоді як обов’язок зменшити податковий кредит виникає в періоді зміни операції, а саме: повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Таке зменшення призводить до порушення отримувачем – платником податку порядку обчислення та сплати податкових зобов’язань із ПДВ.