З технологічного боку, майбутнє може бути у об’єктів, будівельні роботи на яких завершені на більш ніж на 80% і “віком” не більше двох років і довгобуди. Також потенційно майбутнє може бути і у об’єктів, побудованих не більше ніж на 50% і “віком” більше двох років.

“Якщо говорити про об’єкти, які практично добудовані, то висока стадія будівництва і всього кілька років простою дозволяє завершити їх будівництво з невеликими витратами. У свою чергу, друга вищевказана категорія довгобудів цікава тим, що такі об’єкти можуть бути знесені і на їхньому місці можна побудувати новий об’єкт. Добудовувати довгобуд на низькій стадії будівництва, каркас якого кілька років піддавався негативному впливу навколишнього середовища, немає сенсу, простіше знести і побудувати новий”, – говорить архітектор Ганна Іскіердо.

За її словами, висока вартість землі та її дефіцит в центральних районах стане причиною звернення уваги на “перспективні” довгобуди, тобто ті, які економічно вигідно добудовувати.

“Щоб почалися реальні дії стосовно довгобудів, необхідно і законодавче рішення даної проблеми. Для цього забудовник повинен точно розуміти, який механізм передачі в його власність об’єкта, умови завершення робіт з будівництва. Також необхідно визначити, як оформити відносини з інвесторами, які купили квартири в недобудові. Адже останні купували житло за цінами, актуальним кілька років тому”, – говорить вона.

Що стосується “заморожених” об’єктів у спальних районах, то шанси на їх добудову в найближчі 10 років практично рівні нулю.

Источник