ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві приділяє особливу увагу реалізації та забезпеченню прав людини та правозахисної діяльності в органах ДФС. Фахівцями інспекції здійснюється цілий комплекс спрямованих на це заходів. Так, платникам надаються консультації з питань податкового законодавства як безпосередньо в стінах інспекції, так і в телефонному режимі, проводяться зустрічі із трудовими колективами, семінари тощо.

Водночас, однією із найпопулярніших форм практичної реалізації прав платників податків є проведення сеансу телефонного зв’язку «Гаряча лінія», під час якого громадяни мають змогу отримати відповіді на питання, що їх цікавлять. Цього разу із громадянами спілкувалася заступник начальника у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві – Кірієнко Тетяна Павлівна

Пропонуємо Вашій увазі деякі із запитань, які надійшли від платників податків.

Питання: Розкажіть, будь ласка, у чому полягає відмінність між поняттями «запит» і «звернення»?
Відповідь: Право на інформацію та право на звернення є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Цим, зокрема, пояснюється те, що порядок реалізації цих прав регулюється двома законами.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає запит як «прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні». Також установлено, що запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Оформлення запиту може бути довільним (тобто посилання на цей Закон або вживання терміна «запит» не є обов’язковим).
Закон України «Про звернення громадян» передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які можуть містити різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо).
Оскільки правовідносини стосовно звернень громадян і запитів на інформацію регулюються різними законами, то й процедурам їх розгляду властиві певні відмінності.
Суть запиту зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення аналітичної роботи). Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але повинен був би володіти певною інформацією .
Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягти порушника до відповідальності тощо) необхідно розглядати відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Унаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.
Питання: Яким чином має надаватися відповідь на усний запит?
Відповідь: Закон України «Про доступ до публічної інформації» не регулює питання форми відповіді на запит, крім випадків повної або часткової відмови в наданні інформації, продовження строку розгляду запиту, відстрочення його задоволення. Відмова у задоволенні запиту надається в письмовій формі, як і повідомлення про продовження строку розгляду запиту до 20 днів або про відстрочення його задоволення у зв’язку з обставинами непереборної сили.
Також письмова відповідь потрібна в разі необхідності оплати копіювання і друку документів при наданні інформації на запит. Адже технічно складно буде точно передати по телефону всі банківські реквізити рахунку для внесення такої плати. Можливо також надіслати повідомлення про необхідність оплати, із зазначенням відповідних реквізитів, електронною поштою.
Щодо інших випадків Закон не вимагає обов’язкової письмової відповіді на усний запит, тому тут необхідно керуватися позицією запитувача: усна відповідь на усний запит може бути надана, якщо запитувач погоджується з такою її формою і це практично можливо (наприклад, відповідь не містить великого обсягу інформації).
Отже, відповідь на усний запит надається в усній формі тільки за згоди запитувача. Письмова відповідь на усний запит надається у таких випадках:
• відповідь на запит передбачає повну або часткову відмову в його задоволенні;
• нею повідомляється про продовження строку розгляду запиту;
• нею повідомляється про відстрочення задоволення запиту;
• запитувач наполягає на такій формі відповіді.
Питання: Як діяти, коли запитувач звернувся з проханням про надання публічної інформації, якою суб’єкт владних повноважень не володіє, хоча повинен володіти?
Відповідь: Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» однією з підстав для відмови в задоволенні запиту є ситуація, коли розпорядник «не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти» запитуваною інформацією. Як випливає з конструкції «не володіє і не зобов’язаний володіти», для відмови за цим пунктом необхідна одночасна наявність двох умов:
1) фактична відсутність запитуваної інформації у розпорядника;
2) відсутність юридичного обов’язку розпорядника володіти відповідною інформацією.
У разі відсутності одного з цих елементів відмова в задоволенні запиту буде неправомірною. Тобто відмова за цим пунктом буде неправомірною, якщо розпорядник не володіє, але зобов’язаний володіти запитуваною інформацією, або якщо розпорядник володіє інформацією, хоч і не зобов’язаний був нею володіти згідно зі своєю компетенцією.
Якщо розпорядник зобов’язаний володіти певною інформацією (наприклад, щорічний звіт про діяльність розпорядника), але фактично вона відсутня, то в запиті такої інформації не може бути відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 22 Закону «Про доступ до публічної інформації».
Якщо відсутні інші підстави для відмови, то така інформація повинна бути створена або отримана. При цьому службові особи, внаслідок дій чи бездіяльності яких відповідна інформація відсутня в розпорядника, притягаються до відповідальності.
Таким чином, описана ситуація є, по суті, винятком із загального правила, що на інформаційний запит інформація не повинна створюватися. Виходячи з принципів максимальної відкритості та пріоритету доступу до інформації невиконання розпорядником свого обов’язку щодо володіння певною інформацією не повинно призводити до відмови в задоволенні запиту і порушення права особи на доступ до інформації.
Водночас, обов’язок створити чи отримати інформацію у випадку, коли розпорядник зобов’язаний нею володіти, обмежується практичною можливістю – наприклад, якщо інформація не може бути відтворена, якщо відсутні первинні дані чи існують інші обставини, які виключають можливість створення чи отримання інформації.
Питання: З якими питаннями можна звертатися на гарячу лінію «Пульс»?
Відповідь: Зателефонувавши на інтерактивний сервіс «Пульс» за номером (044) 284-00-07, абонент має можливість отримати інформацію щодо:
- протиправних дій працівників у ході проведення перевірки суб`єкта господарювання;
- недоліків у роботі органів ДФС, а саме: некоректне спілкування працівників з клієнтами щодо отримання довідок, щодо роботи ЦОПП, щодо режиму і порядку роботи податкової інспекції тощо;
- проблем при реєстрації чи поновлення платником ПДВ;
- проблем при поданні звітності;
- корупційних дій;
- інших неправомірних дій або бездіяльності працівників ДФС.
Інформація приймається працівниками сервісу з понеділка по п`ятницю з 8:00 до 20:00, а у неробочий час можна залишити її на інтерактивний відповідач.
Інформація негайно передається для опрацювання і результати її розгляду повідомляються невідкладно або протягом 1-3 робочих дні.
 
ДПІ у Голосіївському районі

ГУ ДФС у м. Києві