В умовах зростаючого дефіциту природного газу в Україні розвиток біоенергетики набуває особливого значення. Цей напрям може стати ефективною заміною газу у сфері теплопостачання, що дозволить зменшити залежність від імпортного палива та скоротити витрати на енергоресурси. 

Як зазначив голова правління *Біоенергетичної асоціації України* Георгій Гелетуха, поточна ситуація на ринку газу створює передумови для активного впровадження біоенергетичних технологій. Він наголосив, що біомаса може запропонувати значно дешевшу альтернативу газу, а звільнені обсяги палива можна спрямувати на виробництво електроенергії. 

"Україна вже стикається з нестачею газу, але в цьому є позитивний аспект – це шанс для біоенергетики. Якщо зараз нас почнуть сприймати серйозно, ми зможемо ефективно заміщати газ у системах теплопостачання, що допоможе оптимізувати використання енергоресурсів", – заявив Гелетуха. 

Він також навів приклад Литви, де завдяки державній підтримці 90% тепла в централізованому теплопостачанні виробляється саме з біомаси. За його словами, Україна має всі передумови для впровадження подібної моделі, оскільки котельню на біомасі можна збудувати всього за шість місяців. Однак на шляху до переходу стоїть система субсидіювання тепла для населення, яка стримує розвиток конкуренції у цій сфері. 

Важливим кроком у підтримці незалежного теплового виробництва став ухвалений закон №4213-ІХ від 14 січня 2025 року, що гарантує рівноправний доступ незалежних виробників до теплових мереж. Проте експерти вважають, що цього недостатньо. Гелетуха наголошує, що в законодавстві має бути прописана не лише можливість підключення, а й зобов’язання приймати дешевше тепло від альтернативних виробників. 

Тим часом енергетичні потреби України продовжують зростати. Міністр енергетики Герман Галущенко прогнозує, що до кінця 2025 року країна змушена буде імпортувати не менше 1 млрд кубометрів газу, тоді як колишня міністерка Ольга Буславець називала цифру у 2–3 млрд кубометрів. Це означає, що розвиток біоенергетики як альтернативи газу є не лише економічною, а й стратегічною необхідністю для країни.