«Назва — від «пущі» (густий ліс) і р. Водиця (паралельна назва — Котурка). Відома з XI ст. як місце князівського полювання. У 1571-1743 фігурує у грамотах польс. королів та рос. царів як земля, що перебуває в користуванні київ. міщан […] У 1793 передана у власність Києву як «Лісова дача Пуща-Водиця». У 1794-98 згадувався хутір П.-В.».

Водиця — це не паралельна назва Котурки, а окрема річка (струмок), неіснуюча нині права притока Дніпра (Почайни). Згідно з картами XIX ст., Водиця починалася в болоті Синяковому, протікала у південно-східному напрямі і впадала в заплавне озеро Біле, поєднане з Дніпром [29; 32; 33].

Незрозуміло, який зміст автори вкладають у вислів “відома з XI ст.”? Якщо мається на увазі літописний “ліс і бір великий”, то тоді Пуща-Водиця відома з часів Кия, Щека і Хорива. “Пущі” з королівських і царських грамот — це просто ліси навколо Києва. Якщо мається на увазі топонім “Пуща-Водиця”, то з тексту ККДТ видно, що він відомий з XVIII ст.

Зазначимо, що річку Водицю згадано у грамоті Сигізмунда I (1523 р.)