Методи визначення ціни у контрольованих операціях встановлені пунктом 39.3 статті 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до підпункту 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 ПКУ визначення ціни з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за одним із зазначених методів:

порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

ціни перепродажу;

«витрати плюс»;

чистого прибутку;

розподілення прибутку.

Під час вибору методу, що використовується для визначення ціни в контрольованій операції, повинні враховуватися повнота і достовірність вихідних даних, а також обґрунтованість коригування, що здійснюється з метою забезпечення зіставності умов проведення контрольованої та зіставних операцій.

Звертаємо Вашу увагу, що допускається використання комбінації двох і більше методів, передбачених підпунктом 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 ПКУ.

Платник податку використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

Слід зазначити, що методику визначення ціни страхового тарифу затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виходячи з положень статті 39 ПКУ.

Методику визначення ціни банківських послуг затверджує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень статті 39 ПКУ.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві