Про проведення робіт з посилення безпеки

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома платників наступне.
Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – КНЕДП ДПС) повідомляє про проведення робіт з посилення безпеки інформаційно-комунікаційної системи (далі – ІКС) КНЕДП ДПС.
У зв’язку з впровадженням додаткових заходів безпеки, до повного їх налаштування, 26.08.2024 з 19:00 можливі тимчасові обмеження доступу до ІКС КНЕДП ДПС.
Дякуємо за розуміння.
Інформація розміщена на вебпорталі за посиланням

https://dp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/814856.html

ДПС продовжує впроваджувати реформи,
визначені Національною стратегією доходів

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://dp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/814853.html повідомила.
Чергове засідання Керівного комітету проєкту «Реформування Державної податкової служби України протягом 2024 – 2030 років» присвячено аналізу виконання заходів Плану реформування ДПС та питанню підготовки методологічних документів, необхідних для реалізації експериментального проєкту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками) в Державній податковій службі.
 «Ми продовжуємо реалізовувати заходи Плану реформування ДПС та координуємо зусилля і ресурси, спрямовані на досягнення їх індикаторів», – зазначила в. о. Голови ДПС Тетяна Кірієнко.
Нагадаємо, що ДПС у межах виконання Національної стратегії доходів України забезпечує виконання заходів Плану реформування ДПС за напрямами: посилення доброчесності, підвищення рівня дотримання податкового законодавства, цифровізація та дані, організаційні та кадрові заходи ДПС.

Засідання комітету за галузевою ознакою «Будівництво, промисловість, нерухомість» Громадської ради: на порядку денному актуальні питання та робота антикорупційного сервісу ДПС

Проведено засідання комітету за галузевою ознакою «Будівництво, промисловість, нерухомість» Громадської ради при Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області за участі керівного складу та представників податкової Дніпропетровщини.
Обговорювались питання щодо: визначення строку давності у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій звітності; правильного заповнення поля у реквізитах «Призначення платежу» та «Отримувач» платіжної інструкції на сплату податків і зборів та робота сервісу «Пульс» Державної податкової служби України.

Дніпропетровщина: робота з визначення
критично важливих підприємств продовжується

Під головуванням в. о. першого заступника Голови обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації Андрія Кульбача у Дніпропетровській обласній військовій адміністрації відбулось чергове засідання комісії із визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Дніпропетровщини в особливий період. Тих, які підтримують економіку держави.
Від податкової служби регіону у заході прийняла участь в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталя Федаш.
Економічну стабільність у воєнний період забезпечує критично важливий бізнес, отже представники державних органів розглянули пропозиції щодо визначення таких суб’єктів господарювання.

Єдиний внесок: з початку року від платників Дніпропетровщини
до державних цільових фондів надійшло понад 20,1 млрд гривень

У січні – липні 2024 року до державних цільових фондів платниками Дніпропетровщини спрямовано понад 20,1 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), що на понад 2,6 млрд грн, або на 15,2 відс., більше ніж за підсумками січня – липня 2023 року. Про це повідомила в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталя Федаш.
Очільниця обласної податкової висловила вдячність платникам за сумлінне виконання ними своїх обов’язків та нагадала, що своєчасно сплачений єдиний внесок – це соціальний захист та гідне пенсійне забезпечення громадян.
«Тільки офіційно оформлені трудові відносини забезпечують працівнику соціальні гарантії! Несплата єдиного внеску порушує права працівника. Період, за який внески не сплачуються, не включається до страхового стажу для призначення пенсії, такий період впливає і на розмір соціальних виплат по безробіттю», – зазначила Наталя Федаш.

Понад 19,6 млн грн збору за місця для паркування транспортних засобів спрямували юридичні особи до місцевих бюджетів Дніпропетровщини

З початку 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровської області від юридичних осіб надійшло понад 19,6 млн грн збору за місця для паркування транспортних засобів (далі – Збір). Це на 741,5 тис. грн, або майже на 4,0 відс., більше ніж у січні – липні 2023 року.
Нагадуємо, що сума Збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Спільний пошук шляхів погашення податкового боргу комунальними підприємствами Павлоградського району Дніпропетровської області

За запрошенням в. о. голови райдержадміністрації – начальника районної військової адміністрації Павлоградського района Дениса Ряпалова фахівці управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняли участь у засіданні комісії з питань погашення заборгованості Павлоградського району.
Захід відбувся за участі представників Павлоградської та Тернівської міських рад, які є органами управління комунальних підприємств – боржників до державного та місцевих бюджетів.
У центрі уваги учасників заходу – пошук спільних шляхів погашення податкового боргу комунальними підприємствами Павлоградського району Дніпропетровської області.
Акцент – на пріоритетність добровільної сплати боржниками наявної заборгованості.
Учасники обговорили питання можливості прийняття на чергових сесіях рішень про виділення ліквідного майна, яке можливо буде реалізувати з метою погашення податкового боргу та питання можливості прийняття рішень про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу комунальних підприємств на найближчих сесіях відповідних рад.
Працюємо на спільний результат!

Який порядок подання підтверджуючих документів до реєстраційної заяви за ф. № 1-ПДВ, що надсилається в електронній формі?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та регламентується розділом III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 (із змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення 1130).
Реєстрація осіб платниками ПДВ здійснюється на підставі реєстраційної заяви платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – Заява № 1-ПДВ), яка подається до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи в порядку, визначеному п. 183.7 ст. 183 розділу V ПКУ засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155).
У Заяві № 1-ПДВ зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Абзацом третім п. 3.8 розділу ІІІ Положення 1130 визначено, зокрема, що з метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 розд. V ПКУ, така особа відповідно до п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 розділу I ПКУ, подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.
Підпунктом 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 розд. I ПКУ встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Згідно з п. 183.8 ст. 183 розділу V ПКУ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п.181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПКУ, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 ПКУ, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені п.п. 183.1, 183.3 – 183.7 ст. 183 ПКУ.
Враховуючи зазначене, особа, яка надсилає Заяву № 1-ПДВ засобами електронного зв’язку в електронній формі, у разі необхідності, подає підтверджуючі документи одночасно із Заявою № 1-ПДВ в електронній формі, до якої додається документ довільного формату та завантажуються копії підтверджуючих документів.
Якщо підтверджуючі документи не були подані одночасно із Заявою №1-ПДВ, то вони можуть бути подані особою до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) в паперовій формі або засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155, зокрема через Електронний кабінет.

Щодо коригування фінансового результату до оподаткування за договорами страхування у разі звільнення застрахованої особи – працівника

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об’єктом страхування можуть бути, зокрема, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення.
Згідно з п.п. 14.1.52 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п’яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку – роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.
Договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору (п.п. 14.1.52 прим. 1 п. 14.1 ст.14 ПКУ).
Договір страхування додаткової пенсії – це договір страхування, який передбачає обов’язок страховика щодо здійснення страхової виплати (виплат) та/або виплат у вигляді ануїтету в разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку, визначеного за заявою застрахованої особи у договорі страхування відповідно до законодавства з урахуванням того, що такий пенсійний вік не може бути меншим більше ніж на 10 років від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Дострокове припинення договору до досягнення застрахованою особою зазначеного в договорі пенсійного віку неможливе, крім випадків: наявності медично підтвердженого критичного стану здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо) або встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи; виїзду страхувальника та/або застрахованої особи на постійне проживання за межі України; смерті застрахованої особи. Вигодонабувачем за таким договором може бути лише застрахована особа або спадкоємці відповідно до законодавства. Особливості зміни страховика за договором страхування додаткової пенсії встановлюються відповідно до закону (п.п. 14.1.52 прим. 2 п. 14.1 ст.14 ПКУ).
Пунктом 3 ст. 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (із змінами) визначено, що ануїтет – визначені в договорі страхування регулярні послідовні страхові виплати.
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ (абзац перший п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ).
ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суми витрат, пов’язаних зі сплатою страхових внесків. Тобто такі операції відображаються за правилами бухобліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Визнання витрат у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Поряд з цим абзацом першим ст. 123 прим. 1 ПКУ встановлено, що якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим ст. 123 прим. 1 ПКУ, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених ПКУ та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені ПКУ до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим ст. 123 прим. 1 ПКУ, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відс. облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим ПКУ.
Абзацом четвертим ст. 123 прим. 1 ПКУ передбачено, що договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:
- зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
- зміну страховика на нового страховика.
При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування (абзац сьомий ст. 123 прим. 1 ПКУ).
Отже, ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування, договір довгострокового страхування життя та страхування додаткової пенсії у разі якщо застрахована особа – працівник вже не має трудових відносин із страхувальником.
Якщо при звільненні працівника строк дії договорів добровільного медичного страхування чи страхування додаткової пенсії, не змінюється і такі договори не припиняються до завершення свого мінімального строку дії, то коригування, передбачене ст. 123 прим. 1 ПКУ, не застосовується.
Коригування, передбачене ст. 123 прим. 1 ПКУ, застосовується до договорів добровільного медичного страхування, договір довгострокового страхування життя та страхування додаткової пенсії, якщо такі договори перестали або не відповідають відповідати вимогам, передбаченим підпунктами 14.1.52, 14.1.52 прим. 1 та 14.1.52 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (у т. ч. в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою або якщо договором медичного страхування передбачено виплату компенсації працівнику на ліки або лікування).

Фізичній особі не надсилалися (не вручалися) ППР з плати за землю:
за який період нараховується податкове зобов’язання?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку (далі – податок) або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).
Податковим обов’язком є обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені, зокрема, ПКУ (п. 36. 1 ст. 36 ПКУ).
Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3 ст. 36 ПКУ).
Податковий обов’язок відповідно до п. 37.2 ст. 37 ПКУ виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку.
Абзацом першим п. 286.5 ст. 286 ПКУ визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПКУ).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 – з 287 (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Враховуючи положення п. 288.7 ст. 288 ПКУ та п. 287.10 ст. 287 ПКУ податкове зобов’язання з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ.
Згідно з положеннями абзацу першого п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право, зокрема, самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом.
Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ було передбачено на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ було зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Враховуючи зазначене, фізичній особі, якій не надсилалися (не вручалися) податкові повідомлення-рішення (контролюючим органом не здійснювалося нарахування плати за землю), податкове зобов’язання з плати за землю нараховується за останні три роки. При цьому строк давності (1095 днів), визначений ст. 102 ПКУ, подовжується на період його зупинення з 18.03.2020 до 31.07.2023 (включно), оскільки з 01.08.2023 відновлено перебіг строку давності.

Діяльність у ресторанному господарстві з використанням алкогольних напоїв для виробництва фірмових страв, кулінарних виробів: що з ліцензією?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
З 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) крім окремих його норм, зокрема, ст. 17 Закону № 3817 щодо вимог до зберігання алкогольних напоїв, яка набирає чинності та вводиться в дію з 1 січня 2025 року.
При цьому, п. 2 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) втрачає чинність з 1 січня 2025 року, положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.
Статтею 1 Закону № 3817 серед іншого визначено, що роздрібна торгівля це діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.
Відповідно до ст. 16 Закону № 3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції – алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб’єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Згідно з ст. 1 Закону № 3817 алкогольний напій – напій, одержаний шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТЗЕД.
Відповідно до розд. ІІ та розд. IV Закону України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України» товар «кава» віднесений до коду – 0901; чай – 0902; інші готові харчові продукти з вмістом какао, в тому числі які містять алкоголь, віднесені до коду 1806.
Пунктом 2.2 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, (далі – Правила № 219) встановлено, що суб’єкти господарської діяльності при виготовленні продукції власного виробництва повинні додержуватися технологічних режимів виробництва продукції (сумісність продуктів, їх взаємозаміна, режим холодного й теплового оброблення сировини тощо), визначених збірниками рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів.
Технологічна документація на страви та вироби – документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів (абзац п’ятнадцятий п. 1.3 Правил № 219).
Кухарі та кондитери повинні бути забезпечені на робочих місцях технологічною документацією на страви та вироби (п. 2.3 Правил № 219).
При цьому згідно з ст. 15 Закону № 481 зберігання, зокрема, алкогольних напоїв, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) в місцях зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які внесені до Єдиного реєстру таких місць зберігання (далі – Єдиний реєстр).
Таким чином, суб’єкт господарювання ресторанного господарства при здійсненні роздрібної торгівлі продукцією власного виробництва (кулінарними виробами, борошняними кондитерськими і булочними виробами, кавою, чаєм або шоколадом) з доданням алкогольних напоїв, за умови додержання технологічних режимів виробництва такої продукції, визначених нормативною документацією, не повинен отримувати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
При цьому всі місця зберігання алкогольних напоїв, які використовуються у виробництві такої продукції, повинні бути внесені до Єдиного реєстру місць зберігання.

До уваги платників, які у звітному році здійснювали контрольовані операції!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо: який курс відображати в графі 19.1 розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про контрольовані операції, якщо частина операції відображена у бухгалтерському обліку за курсом на дату попередньої оплати, а інша частина по курсу на дату відвантаження, повідомляє.
Підпунктом 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 розд. I Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції (далі – КО), зобов’язані подавати до 01 жовтня року, що настає за звітним, Звіт про КО.
Форма Звіту про КО та Порядок його складання, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8 (далі – Порядок № 8).
Пунктом 23 розд. IV «Порядок заповнення додатка до Звіту» Порядку № 8, визначено, що у графі 19 зазначається код валюти згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269). У разі застосування гривні як валюти контракту (договору) зазначається код 980.
Так, у графі 19.1 зазначається офіційний курс гривні до іноземної валюти на дату відображення КО у бухгалтерському обліку.
Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення, відповідно до п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 розд. I ПКУ є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, але не виключно:
а) операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
б) операції з придбання (продажу) послуг;
в) операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;
г) фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
ґ) операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів;
д) операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні;
е) операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов’язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку.
Згідно з абзацом першим п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі – НП(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Абзацом першим п. 21 НП(С)БО 15 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Для розрахунку величини доходу, вираженого в іноземній валюті, слід керуватися Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 (далі – НП(С)БО 21. Усі операції в іноземній валюті при первісному визнанні повинні відображатися у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дату визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).
Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі – НП(С)БО 16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
Пунктом 6 НП(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
У ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття активу – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому.
Згідно з п. 7 НП(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Абзацом другим п. 6 НП(С)БО 21 встановлено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.
Отже, мають вплив на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств саме операції із збільшення або зменшення активів, а отже відповідно до п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 розд. I ПКУ вони є контрольованими. Операція з попередньої оплати не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.
Враховуючи викладене, вплив на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств мають саме операції із збільшення або зменшення активів, які відповідно до п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 розд. І ПКУ є контрольованими. Операція з попередньої оплати/отримання авансового платежу не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.
Таким чином, у графі 19.1 розд. «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про КО зазначається офіційний курс гривні до іноземної валюти на дату відображення операції з виконаних робіт у бухгалтерському обліку.
При цьому якщо першою подією є попередня оплата, то на момент її отримання постачальник не відображає доходи від такої операції. Заборгованість перед контрагентом-нерезидентом перерахунку на дату балансу не підлягає, оскільки є немонетарною статтею. Такі доходи відображатимуться в момент підписання акту виконаних робіт та передання результатів робіт замовнику, але за офіційним курсом Національного банку України гривні до іноземної валюти на дату отримання попередньої оплати. Слід звернути увагу, що при надходженні декількох авансів дохід визначається із застосуванням валютного курсу, що діяв на дату отримання кожного з них.
Отже, якщо оплата за товар (роботи, послуги), здійснюється декількома частинами, то у графі 19.1 розд. «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про КО рекомендуємо зазначати середній (розрахунковий) показник курсу валюти по відповідній КО.
Наприклад: отримана передоплата 100 дол. США по курсу 40 грн. за 1 дол. США. Виконані роботи (підписаний акт прийому – передачі робіт) на суму 300 дол. США по курсу на дату відвантаження 41 грн. за 1 дол. США. Відображено дохід у бухгалтерському обліку 12200 грн (4000(100х40) + 8200 (200х41)). Середній (розрахунковий) показник курсу валюти 40,67 грн за 1 дол. США (12200/300).

Роздрібна торгівля виключно столовими винами:
чи необхідна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Статтею 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) визначено, що вино столове – це алкогольний напій, вироблений шляхом повного чи неповного збродження сусла або розчавлених ягід. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.
Згідно з частиною четвертою ст. 2 Закону № 3817 дія Закону № 3817 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання, а також на вирощування тютюну на земельних ділянках для садівництва та/або городництва для власного споживання.
Відповідно до частини сьомої ст. 16 Закону № 3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції – алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб’єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
З урахуванням викладеного, роздрібна торгівля виключно столовими винами може здійснюватися суб’єктами господарювання без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Разом з цим, при здійсненні роздрібної торгівлі столовими винами необхідно враховувати норми ст. 71 Закону № 3817, якими визначено обмеження щодо продажу, зокрема, алкогольних напоїв.

Чи встановлюються та яким органом у період дії воєнного стану обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями у визначений час доби?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що з 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2024 року   № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), яким, зокрема, доповнено новою частиною ст. 15 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон № 389).
Так, відповідно до частини четвертої ст. 15 Закону № 389 у разі введення правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях обласні державні адміністрації (обласні військові адміністрації – у разі їх утворення) за погодженням та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, можуть запроваджувати та здійснювати захід правового режиму воєнного стану у виді заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, у визначений такими органами період доби.
При цьому, згідно з п. 29 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 з дня набрання чинності Законом № 3817 раніше встановлені сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями (військовими адміністраціями) обмеження щодо заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, на територіях, на яких не ведуться бойові дії, або на територіях, які не є тимчасово окупованими Російською Федерацією, втрачають чинність, крім обмежень на час комендантської години, які зберігаються до затвердження Кабінетом Міністрів України порядку встановлення обласними державними адміністраціями (обласними військовими адміністраціями) заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, у визначений період доби під час дії воєнного стану.
До затвердження Кабінетом Міністрів України порядку встановлення обласними державними адміністраціями (обласними військовими адміністраціями) заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, у визначений період доби під час дії воєнного стану обласні державні адміністрації (обласні військові адміністрації) можуть встановлювати таку заборону у визначений ними період доби виключно на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що внесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Отже, у період воєнного стану обласні державні адміністрації (обласні військові адміністрації – у разі їх утворення) за погодженням та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України можуть запроваджувати та здійснювати захід правового режиму воєнного стану у виді заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, у визначений такими органами період доби.
Водночас, до затвердження Кабінетом Міністрів України порядку встановлення обласними державними адміністраціями (обласними військовими адміністраціями) заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, у визначений період доби під час дії воєнного стану обласні державні адміністрації (обласні військові адміністрації) можуть встановлювати таку заборону у визначений ними період доби виключно на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що внесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Щодо складання акцизної накладної при реалізації пального
суб’єкту господарювання – неплатнику акцизного податку

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє про наступне.
Як складається та заповнюється акцизна накладна при реалізації пального СГ – неплатнику акцизного податку до місця зберігання пального, яке не є акцизним складом (приміщення або територія у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів)?
При реалізації пального суб’єкту господарювання – неплатнику акцизного податку до місця зберігання пального, яке не є акцизним складом (приміщення або територія у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів) акцизна накладна складається в одному примірнику, який реєструється в Єдиному реєстрі акцизних накладних особою, яка реалізує пальне, у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального з акцизного складу.
При цьому, у верхній лівій частині такої акцизної накладної зазначається, зокрема:
– у полі «Коди операцій для складання в одному примірнику» – код «3»;
– у полі «Умови оподаткування» – ознака щодо умов оподаткування пального «0»;
– у полі «Напрям використання» – напрям «0».
У верхній правій частині у полі «Примірник» зазначаються цифри «1» (номер примірника) та «1» (кількість примірників).
У рядку «Особа, що реалізує пальне» зазначаються реквізити особи – постачальника пального, а у рядку «Особа - отримувач пального» зазначається:
– для юридичної особи та постійного представництва – її повне або скорочене найменування та код ЄДРПОУ;
– для фізичної особи – прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (серія та номер паспорта зазначаються фізичними особами – підприємцями, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);
– для юридичних осіб, які уповноважені на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів: назва договору, найменування уповноваженої особи та реєстраційний обліковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору.
До рядка «Акцизний склад/пересувний акцизний склад, з якого фізично відвантажене (відпущене) пальне» вносяться реквізити пересувного акцизного складу, з якого фізично відвантажене (відпущене) пальне.
Реквізити акцизного складу/акцизного складу пересувного, на який фізично відвантажене (отримане) пальне, у відповідних рядках документа не зазначаються.
Таблична частина такої акцизної накладної заповнюється наступним чином (показники можуть мати лише додатне значення):
– у графі 1 зазначається код товарної підкатегорії пального згідно з УКТ ЗЕД (10 знаків);
– у графі 2 – інформація щодо опису пального згідно з УКТ ЗЕД;
– у графі 3 – обсяг реалізованого (відвантаженого) пального у кілограмах;
– у графі 4 – обсяг реалізованого (відвантаженого) пального у літрах, приведених до температури 15° C.