Верховний Суд підтримав позицію контролюючого органу про передчасність висновків попередніх інстанцій щодо правомірності застосування пільгової ставки при виплаті доходів нерезиденту

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/818304.html проінформувала про наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направляючи справу на новий розгляд зауважив, що для підтвердження висновку щодо віднесення підприємства до постійного представництва у розумінні приписів пункту 5 статті 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі – Конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України 04 липня 2013 року Законом № 412-VI, визначальне значення має дослідження доказів, щодо здійснення комерційної діяльності, відтак судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішення не дотримано принципу офіційного з’ясування всіх важливих обставин, що мають значення для вирішення спору.
Судом встановлено, що інтереси нерезидента представляли уповноважені особи – громадяни України, котрі діяли на підставі довіреностей. Відповідно до змісту цих довіреностей, представники нерезидента мали повні права щодо розпорядження нерухомим майном та фінансами нерезидента, мали право придбавати частки в українських компаніях та відчужувати їх. Окрім зазначеного, останні використовували повноваження укладати від імені нерезидента правочини, зокрема – договори про придбання та продаж корпоративних прав, договори про надання послуг. Також ці ж особи від імені нерезидента брали участь у загальних зборах підприємств, корпоративні права яких належать нерезиденту, приймали рішення про виплату дивідендів, затверджували статут товариства. Дані особи не є агентами з незалежним статусом, оскільки активно залучені до діяльності групи повʼязаних осіб, до якої входить, зокрема і нерезидент, отримують заробітну плату від українських підприємств, які є членами групи компаній, в яку входить і нерезидент, є бенефіціарними власниками нерезидента та українських підприємств, не отримували жодного доходу із за кордону за представлення інтересів нерезидента, що і є прямою ознакою постійного представництва у відповідності до положень пункту 5 статті 5 Конвенції.
Враховуючи викладене, а також той факт, що всі інвестиції компанії нерезидента знаходяться в Україні, і керуються з України фізичними особами – громадянами України, відповідно до пункту 4 статті 10 Конвенції, а також відповідно до статті 7 Конвенції, Україна оподатковує доходи нерезидента на підставі податкового законодавства.
Так, відповідно до пунктів 23 та 24 офіційного коментаря до Модельної Конвенції ОЕСР діяльність представництва не може вважатись такою, що має допоміжний характер, якщо вона переважно здійснює такі ж функції, що і материнська компанія. Тобто, якщо основний вид діяльності представництва є тотожнім з видом діяльності нерезидента (материнської компанії), визначений у статутних документах нерезидента, представництво в цілях оподаткування розглядається як постійне представництво.
Для розмежування «постійного» представництва від «непостійного» (некомерційного), слід виділити ключові характеристики, які слугують базою для їх розмежування. Насамперед, діяльність непостійного представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер щодо діяльності компанії нерезидента і має бути відмінною від статутних функцій материнської компанії. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 (у справі № 200/7051/20-а) та від 15.03.2016 (у справі № 826/14127/14).
Колегія судів також зазначила, що «для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності.
За своєю сутністю цей термін є еквівалентним терміну «господарська діяльність», який використовується в Податковому кодексі України, а також в значній кількості інших міжнародних договорів.
Таким чином, з’ясування характеру господарської діяльності нерезидента має значення з огляду на визначення постійного представництва.
Терміну «господарська діяльність» дано визначення в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як діяльності особи, що повʼязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відтак господарська діяльність характеризується, насамперед, спрямованістю на отримання доходу, а також певними організаційними зусиллями, які вчиняються у здійсненні відповідної діяльності (зокрема організаційними, фінансовими, людськими тощо).
Так, у разі здійснення на території України представництвом господарської діяльності, зокрема, але не виключно, діяльності, направленої на надання послуг третім особам (консультацій, рекламних акцій тощо), та здійснення інших дій, які можуть свідчити про «господарський» чи «комерційний» характер діяльності представництва, представництво набуває ознак постійного та зобов’язане сплачувати податок на прибуток з доходів, отриманих із джерелом походження із України.
З огляду на види діяльності нерезидента (...), та зважаючи на діяльність позивача (...), такі дії позивача вказують на господарський характер здійснюваних функцій. Листи за підписом голови Представництва, що містяться в матеріалах справи, які констатують факт ведення господарської діяльності та укладення угод із різними державними інституціями, додатково підтверджують таку кваліфікацію.
Визначальною ознакою постійного представництва також є наявність певного місця діяльності. Для того, щоб місце діяльності мало характер постійного представництва, не обов’язково, щоб таке місце мало певне оформлення у вигляді відокремленого підрозділу. Зокрема, (...) постійним представництвом може вважатись не лише філія, але також і інше місце управління, офіс, фабрика, майстерня, шахта, нафтова або газова свердловина, карʼєр або будь-яке інше місце розвідки.».
 Підсумовуючи вказане, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими, передчасними та такими, що зроблені без дослідження всіх доказів у справі.
Окрім вищевикладеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що «висновок судів про те, що документальна позапланова перевірка з підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не могла бути розпочата, а розпочата мала бути зупинена, є необґрунтованим, оскільки саме стаття 78 ПК України є базовою нормою, що за наявності відповідних підстав надає право контролюючому органу проводити перевірку, в даному випадку з підстав, передбачених підпунктом «б» підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, а положення підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у свою чергу, не обмежують підстав їх проведення, які зазначені у статті 78 ПК України.».
Позиція контролюючого органу також була посилена отриманими матеріалами від іноземних компетентних органів, що вкотре доводить, що обмін податковою інформацією з іноземними державами є важливим інструментом доказування встановлених порушень, у тому числі в судовому порядку.
Як результат, платниками податків сплачено донараховану суму у розмірі близько 50 млн гривень.
Посилання на Постанови суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120247173 та https://reyestr.court.gov.ua/Review/120490483.

Комунікаційна податкова платформа: реалізація суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів

За зверненням фізичної особи на комунікаційну податкову платформу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено зустріч за участі керівництва та фахівців податкової служби регіону.
Під час заходу податківці розповіли про переваги використання електронних сервісів ДПС та мобільного додатку «Моя податкова». Додатково надані роз’яснення щодо отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Комунікація з платниками триває!

Турбота про себе – основа ментального здоров’я

Фахівцями Дніпропетровського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики Дніпропетровської обласної ради (Центр), у рамках проєкту «Разом з тобою», завершено цикл лекцій-навчань з основ ментального здоров’я для групи росту до складу якої входили податківці Дніпропетровського та Донецького регіонів.
Протягом двох місяців слухачі активно спілкувались, вивчали способи збереження психологічного стану, отримували навички розуміння та керування емоціями, навчалися новому способу мислення.
По закінченню навчання учасники групи росту висловили фахівцям Центру слова подяки за отримані знання.

Надомна чи дистанційна робота: яка різниця?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Щоб вести бізнес у будь-яких умовах, роботодавці переводять працівників на віддалені форми роботи: дистанційну або надомну.
Чим ці форми відрізняються між собою і як правильно оформити дистанційного працівника?
Дистанційні працівники працюють у будь-якому місці за власним вибором. Водночас мають бути на зв’язку з роботодавцем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Надомний працівник працює за місцем проживання або в інших визначених ним місцях поза приміщеннями роботодавця. Для такої роботи характерна закріплена робоча зона або технічні засоби, наприклад, інструменти, приладдя для виробництва продукції, надання послуг або іншої роботи. Надомний працівник «прив’язаний» до вказаної в трудовому договорі адреси й може змінити її лише з дозволу роботодавця.
Режим роботи – ще одна відмінність. Надомний працівник зазвичай додержується загального режиму роботи підприємства. Тоді як на дистанційного правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються. Він/вона розподіляє робочий час на власний розсуд — може працювати хоч рано вранці, хоч пізно ввечері.
За обох форм віддаленої праці діють норми тривалості робочого часу:
- нормальна тривалість — до 40 годин на тиждень;
- скорочена (для певних категорій працівників) — до 24 або 36 годин на тиждень.

Подання до контролюючого органу клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги щодо рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН в адміністративному порядку

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що загальні положення про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку регулюються ст. 56 Податкового кодексу (далі – ПКУ), зокрема п. 56.3 ст. 56 ПКУ передбачено, що протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності).
Проте дані норми не поширюються на порядок оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
Згідно з п. 56.23 ст. 56 ПКУ оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з урахуванням особливостей, зокрема скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику, протягом:
10 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, не виявив бажання взяти участь у розгляді скарги;
30 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, виявив бажання взяти участь у розгляді скарги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (із змінами), затверджено Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (далі – Порядок розгляду скарги), який визначає механізм подання та розгляду скарг, зокрема щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги скарга подається платником ПДВ протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня.
Якщо платником податку подано скаргу з порушенням строків подання, визначених у п. 3 Порядку розгляду скаргу, така скарга не приймається, а платнику податку в автоматичному режимі надсилається відповідна квитанція. Така квитанція є підтвердженням неприйняття скарги для розгляду.
Окрім того, у зв’язку з набранням чинності Закону України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» із 03 січня 2023 року відновлено перебіг строків подання та розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, передбачених п.п. 56.23.3 п. 56.23 ст. 56 ПКУ.
Нормами Порядку розгляду скарги не передбачено подання клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку, в тому числі з копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності).

З якої дати починається відлік строку для подання платником ПДВ повідомлення про надання пояснення у разі зупинення реєстрації РК в ЄРПН?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку на додану вартість зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (із змінами) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
При цьому відповідно до пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, (далі – Порядок заповнення) не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номеру.
Отже, датою виникнення податкового зобов’язання є дата складання податкової накладної.
Відповідно до пункту 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216, (далі – Порядок прийняття рішень) письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 Порядку зупинення, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування (РК).
Таким чином, відлік строку для подання платником податків повідомлення про надання пояснення та копій документів у разі зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної починається за датою складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування.

Чи потрібно СГ самостійно змінювати в ПРРО ДПС назву ГО, якщо після подачі повідомлення за ф. № 20-ОПП та заяви за ф. № 1-ПРРО,
змін не відбулося?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО) реєструється на окрему господарську одиницю (ГО), реквізити якої зазначаються у розрахунковому документі (чеку).
У разі зміни назви господарської одиниці, на яку зареєстровано ПРРО, суб’єкту господарювання (СГ) необхідно подати Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (ідентифікатор форми J/F 1312005) з новою назвою та заяву про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за                        ф. № 1-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316605) з позначкою у рядку 1 розд. 1 «Зміни (крім перереєстрації)».
При цьому, внесення змін у дані про ПРРО здійснюється у порядку та строки, встановлені для реєстрації.
Отже, суб’єкту господарювання не потрібно самостійно змінювати в ПРРО ДПС назву господарської одиниці.

До уваги платників!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.
Міністерство фінансів України розглянуло лист Державної податкової служби України щодо податків у Федеративній Республіці Німеччина, які можна вважати, або які є ідентичними, податку на прибуток підприємств, для цілей застосування підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України та в межах компетенції повідомляє.
Підпунктом «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що контрольованими операціями є господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 480 (зі змінами) та включає, зокрема, певні організаційно-правові форми Федеративної Республіки Німеччина.
Водночас, якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу (далі – Перелік), у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, визнаються неконтрольованими операціями.
Відповідно до роз’яснення на питання 6 Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2021 № 266, якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави.
Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо). З урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.
Згідно із пунктом 3 Статті 2 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України від 22.11.1995 № 449/95-ВР «Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» (далі - Угода), податками, на які поширюється Угода у Федеративній Республіці Німеччина, зокрема, є: прибутковий податок, корпоративний податок, податок на майно і промисловий податок.
Відповідно до податкового законодавства Федеративної Республіки Німеччина німецькі підприємства оподатковуються такими податками: податком на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) (https://www.gesetze-im- intemet.de/kstg 1977/index.html) та торговим / промисловим податком (Gewerbesteuer) (https://www.gesetze-im-internet.de/gewstg/index.html). Податок на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) є загальнодержавним корпоративним податком, тоді як торговий / промисловий податок (Gewerbesteuer) є податком, який стягується на місцевому (муніципальному) рівні.
Отже, з огляду на вищезазначене, податок на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) є аналогом податку на прибуток підприємств в Україні та є корпоративним податком для цілей застосування підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу.
Водночас визнання платника податків податковим резидентом Федеративної Республіки Німеччина має здійснюватися з урахуванням положень Статті 4 Угоди, а також податкового законодавства Федеративної Республіки Німеччина.

Податкова знижка за навчання: які документи подаються разом
з податковою декларацією про майновий стан і доходи?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у п. 166.3 ст. 166 ПКУ.
До даного переліку включається сума коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою (п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).
Згідно з п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (абзац перший п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа (абзац другий п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2145).
Частиною шостою ст. 79 Закону № 2145 встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.
Враховуючи викладене, фізична особа – платник податку на доходи фізичних осіб, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання зобов’язана подати до контролюючого органу разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи копії платіжних та розрахункових документів, зокрема, квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери, що ідентифікують надавача послуг і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх отримувача), а також копію договору з навчальним закладом, в якому обов’язково повинно бути відображено заклад освіти – надавача послуг і здобувача освіти – отримувача послуг, вартість таких послуг і строк оплати за такі послуги; довідку про отримані у звітному році доходи; документи, які підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення), тощо.

До уваги роботодавців!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що 24.08.2024 набрала чинності постанова Кабінету  Міністрів України від 23 серпня 2024 року № 967 (далі – Постанова № 967), якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» (із змінами).
Відповідно до Постанови № 967 запроваджено електронні формати повідомлень до територіальних органів ДПС, які розміщені за посиланням https://tax.gov.ua/data/material/000/103/154157/Forms_deklar.htm, а саме:
- Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту. Ідентифікатор форми (для юридичних осіб – J3001004, для фізичних осіб – F3001004) (проєкт для розробників);
- Повідомлення про припинення трудового договору з домашнім працівником. Ідентифікатор форми (для юридичних осіб – J3001101, для фізичних осіб – F3001101) (проєкт для розробників).

Хто є платником плати за спеціальне використання водних біоресурсів?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Порядок здійснення спеціального використання водних біоресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року № 1347 (далі – Порядок № 1347).
Порядок № 1347 визначає, зокрема, механізм справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів (п. 1 Порядку № 1347).
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється користувачами водних біоресурсів на підставі договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) (далі – договір на право здійснення промислу) та/або договору на право здійснення дослідного вилову у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) (далі – договір на право здійснення дослідного вилову), які укладаються для реалізації права суб’єктів рибного господарства на здійснення промислового рибальства та/або дослідного вилову, дозволу (для здійснення промислового рибальства або дослідного вилову) (п. 10 Порядку № 1347).
Абзацом четвертим ст. 24 Закону України від 08 липня 2011 року № 3677-VI «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (із змінами) встановлено, що дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) видається протягом двох робочих днів з дня подання відповідної заяви суб’єктом рибного господарства, після укладення договору на право здійснення промислу, що укладається за результатами аукціону з продажу права на укладення такого договору, який проводиться для реалізації квот добування (вилову).
Отже, платником плати за спеціальне використання водних біоресурсів є користувач водних біоресурсів, який отримав дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) після укладення договору на право здійснення промислу, що укладається за результатами аукціону з продажу права на укладення такого договору, який проводиться для реалізації квот добування (вилову).

Платникам ПДВ про граничні строки реєстрації ПН/РК в ЄРПН
під час дії воєнного стану в Україні

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача – платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, – протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

До уваги платників податку на прибуток підприємств!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, які передбачені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, до обов’язкових реквізитів відноситься, зокрема, код виду економічної діяльності (КВЕД).
Звертаємо увагу, що з 01 січня 2014 року використовується національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – КВЕД ДК 009:2010).
Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 (далі – КВЕД ДК 009:2005), втратив чинність у зв’язку із закінченням строку його дії (до 01.01.2014).
Отже, платники в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств мають правильно зазначати види економічної діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2010.