Банківський сектор вважається низькоконцентрованим. На частку п’яти найбільших банків припадає менш ніж 40% активів, тоді як у багатьох європейських країнах перша п’ятірка охоплює усі 80% активів. І на депозитному, і на кредитному ринках жоден банк не може похвалитися монопольною часткою ринку (понад 35%).

Що, до речі, вигідно вирізняє українську банківську систему від російської з її державним «Сбербанком», який контролює більш ніж 55% ринку вкладів населення і понад 40% ринку кредитування фізосіб.

Позитивний вплив конкуренції найбільш відчутний у роздрібному сегменті. Так, вітчизняні банки пропонують дешевші і довші житлові кредити, ніж російські. Хоча довгострокові депозити населення обходяться українським банківським установам значно дорожче, ніж, приміром, «Сбербанку» РФ.

Банкіри вважають, що сприятливе конкурентне середовище склалося і на регіональному рівні. На думку Олени Дмитрієвої, директора департаменту ризик-менеджменту Укргазбанку, на регіональних ринках лідерами є три-чотири системні банки, але їхня загальна частка не перевищує 30% місцевого ринку.

Водночас у деяких окремих напрямах банківського бізнесу про конкуренцію не йдеться. Існують послуги, які асоціюються виключно з ім’ям конкретного банку. У кожному випадку на це є свої причини. Але спільна риса — не всі банки прагнуть зайнятися технологічно складними або ризикованими видами діяльності.

Платіжні картки. Частка ПриватБанку в загальному обсязі емісії платіжних карток — 36%. При цьому останнім часом вона зменшується, оскільки з’явилося багато банків, охочих засвітитися серед найбільших емітентів пластику. Лідирують на ринку платіжних карток мережеві банки, що запровадили зарплатні проекти на великих підприємствах, зокрема і в бюджетній сфері. Не є секретом і те, що заради певних преференцій з боку міжнародних платіжних систем банки роздувають обсяги своїх емісій, випускаючи картки-«пустишки», за якими не проводяться операції. Інакше кажучи, картки в Україні поки що не стали повноцінним платіжним або кредитним інструментом. Тому їхня кількість відображає не так позиції банку на ринку безготівкових платежів, як певну іміджеву стратегію.

Інвестиційне кредитування. Кредити на оновлення основних коштів та модернізацію виробництва вітчизняні підприємства найчастіше залучають в Укрексімбанку. Оцінювати частки окремих гравців на цьому ринку складно, оскільки у плані рахунків бухгалтерського обліку банків немає чіткого визначення інвестиційних кредитів. Іноді кредити класифікуються як інвестиційні на підставі терміну, що не надто коректно, оскільки кредити на поповнення оборотних коштів також можуть бути довгостроковими.

Тому робити висновки про розподіл цього ринку можна тільки за суб’єктивними оцінками банкірів. Ставку на кредитування інвестиційних проектів зробили Укрексімбанк і Надра. Обидва банки, до речі, мають у розпорядженні споріднені лізингові компанії. При цьому очевидні переваги в Укрексімбанку як державного банку, на чиї запозичення поширюються держгарантії. Жоден банк в Україні не може похвалитися такими обсягами, термінами і вартістю зовнішніх позик, як Укрексімбанк. Це й визначає можливості банку з надання довгих кредитів.

Факторинг. Входить до переліку послуг багатьох вітчизняних банків. Але фактично ринок ділять два банки — Укрсоцбанк і ТАС-Комерцбанк. При цьому на Укрсоцбанк припадає дві третини обсягу факторингових операцій в Україні. Причина такої ситуації — у специфіці послуги.

Річ у тім, що факторинг, який включає облік та управління дебіторською заборгованістю, фінансування у разі відстрочення платежів і страхування, технологічно є дуже складним продуктом. Хоча багато банків просто ототожнюють факторинг з кредитом. «Спроби побудувати цей бізнес робили кілька банків.

Але успіху досягли лише ті, хто зробив ставку на класичний факторинг і виділив його в окремий напрям бізнесу», — пояснює Наталія Тиховська, начальник управління факторингових послуг Укрсоцбанку. Зараз багато банків, за словами Тиховської, оцінили переваги факторингового обслуговування підприємств і готові вийти на цей ринок.

Однак специфіка факторингового бізнесу, а саме високі вимоги до технологій, програмного забезпечення і кваліфікації персоналу, зумовлює відсівання непідготовлених банків-факторів. У світовій практиці склалося так, що факторингом у кожній країні зазвичай займається незначна частина банків. І навіть глобальні гравці пропонують цю послугу не в усіх країнах.

Кредитування малого та середнього бізнесу. Начальник департаменту мікрокредитування ПриватБанку Тарас Пономарь оцінює частку ПриватБанку на ринку фінансування малого та середнього бізнесу у 35%. Лише за 8 місяців поточного року банк видав мікрокредитів на загальну суму $130 млн.

ПриватБанк був одним із перших, хто почав співпрацювати з ЄБРР і Німецько-Українським фондом за програмою мікрокредитування і вже давно поставив видачу мікрокредитів на конвеєр. Цим і пояснюється лідерство Привату на ринку, який сьогодні вважають пріоритетним більшість великих банків, що прагнуть перетворитися з корпоративних на універсальні.

Надалі частка ПриватБанку зменшуватиметься, оскільки вже багато банків активно кредитують малий і середній бізнес як через програми міжнародних фінансових інститутів, так і за допомогою власних ресурсів. Свідченням подальшого посилення конкуренції на ринку є той факт, що за підсумками року наростити портфелі мікрокредитів до більш ніж $100 млн обіцяють УкрСиббанк і Укрсоцбанк.

Споживче кредитування. За різними оцінками, від 25 до 40% цього ринку охоплює ПриватБанк. Дніпропетровський банк не тільки вчасно увійшов у найбільші магазини побутової техніки, а й не став вводити, на відміну від своїх конкурентів, що засідають у тих самих мережах, захмарні відсоткові ставки і комісійні.

Крім того, ПриватБанк зумів залучити багато клієнтів завдяки такому маркетинговому ходу, як безвідсоткові кредити, витрати за якими закладені в ціну побутової техніки. Тепер у ПриватБанку найбільша інформаційна база зі споживчих кредитів. У зв’язку з цим банк відмовився від участі в бюро кредитних історій, ініційованій Асоціацією українських банків, і створив власне бюро кредитних історій.

Кредитування аграрного сектору. На цьому ринку домінує Аваль — банк надає близько 70% кредитів підприємствам АПК. При цьому кредити Авалю аграріям, за даними банку, становлять третину його портфеля кредитів юридичним особам. Домінуюче становище Авалю в цьому сегменті пов’язане з тим, що охочих мати справу з ризиками АПК небагато.

Історично аграрії вважаються найбільш неблагонадійними позичальниками, що постійно пролонгують і рефінансують свої кредити. Тому серйозні конкуренти в Авалю найближчим часом навряд чи з’являться. Хоча міністр аграрної політики Олександр Баранівський навесні звинуватив Аваль у недотриманні умов меморандуму, підписаного аграріями та банкірами, і кращим кредитором назвав АПК Промінвестбанк.

Ставитися до аграрних кредитів обережно банкірів змушує досвід банку «Україна». Водночас для банків, що пристосувалися до цього ринку, ризики компенсуються досить привабливою маржою. По-перше, під кредитування АПК можна залучити дешеві західні ресурси. По-друге, підприємства АПК, яким держава компенсує частину відсоткової ставки, можуть дозволити собі дорогі кредити.

Андеррайтинг. Підприємства, що бажають акумулювати довгостроковий інвестиційний капітал за допомогою емісії корпоративних облігацій, найчастіше стають клієнтами УкрСиббанку. За оцінками агенції «СБондс», обсяг ринкових випусків корпоративних облігацій, розміщених цього року, становить 1,8 млрд грн.

При цьому УкрСиббанк займає більш ніж третину ринку, виступивши андеррайтером випусків облігацій на суму близько 0,7 млрд грн. Банки-конкуренти лідерство УкрСиббанку пояснюють його агресивною стратегією на ринку андеррайтингових послуг.

Начальник відділу випуску фінансових інструментів Укрсоцбанку Ерік Найман пояснює частку ринку УкрСиббанку готовністю брати на себе ризики, від яких відмовляються інші банківські установи. За класикою фінансового менеджменту, емітенти облігацій мають відповідати низці критеріїв (наприклад, обсяг позики не повинен перевищувати 50% чистого доходу або 50% балансових активів підприємства). В Україні цим умовам відповідають не всі охочі залучити фінансування за допомогою випуску облігацій. Саме тому УкрСиббанк вважається найбільш лояльним андеррайтером.

Банкіри не приховують, що ризиковані випуски облігацій не користуються попитом серед інвесторів і викуповувати їх доводиться самим андеррайтерам. Проте у випадку УкрСиббанку це не є проблемою. «УкрСиббанк, маючи великий регулятивний капітал, може дозволити викупити частку випуску або навіть всю емісію. Очевидно, що гарантія повного розміщення випуску — дуже приваблива пропозиція для клієнта», — говорить начальник управління інвестиційної діяльності Укргазбанку Сергій Крисевич.

Послуги зберігача. Український ринок послуг зберігачів цінних паперів експерти іноді не без іронії називають найбільш конкурентним у Європі. Для нерозвиненого ринку цінних паперів 140 зберігачів — більш ніж достатньо. Визначити лідерів на цьому ринку також непросто. Як зазначив Контрактам директор департаменту розвитку профдіяльності ПАРД Владислав Басистий, існує безліч критеріїв, за якими можна було б оцінити лідерство на цьому ринку фінансових послуг.

Зокрема, кількість та обсяг операцій з цінними паперами, кількість рахунків депонентів і загальний обсяг депозитарних активів. Визначити лідерів за такими критеріями складно. Утім, за деякими параметрами серед зберігачів існують навіть стовідсоткові монополісти. Так, при випуску українськими підприємствами американських депозитарних розписок (ADR) тільки один банк запропонує свої послуги як зберігач — ING Bank Ukraine. Обіг цінних паперів між Україною та Росією контролює банк НРБ. Особливий статус цих банків — наслідок відсутності централізованої депозитарної системи.

Державні цінні папери. На цьому ринку монополістом мимоволі є Ощадбанк, який також називають «кишеньковим» банком уряду. За даними Нацбанку, на кінець першого півріччя у портфелі Ощадбанку перебували держоблігації, що рефінансуються НБУ, на суму 2,2 млрд грн, що становило 35% загального обсягу паперів, придбаних банківськими установами.

Ощадбанк використовується Мінфіном поряд з Фондом гарантування вкладів фізосіб як паличка-виручалочка при розміщенні облігацій внутрішньої держпозики. Примітно, що ще у квітні в результаті емісії ОВДП Мінфіном на суму 3,7 млрд грн портфель цінних паперів Ощадбанку збільшився тільки на 200 млн грн. А вже після липневих випусків на суму 310 млн грн обсяг цінних паперів на балансі Ощадбанку зріс на 240 млн грн. Тобто після розчарування нерезидентів, які усвідомили, що заробити курсову премію на ОВДП не вдасться, фінансувати держборг Ощадбанку довелося самому.