Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз» на запит Міністерства фінансів України надала перелік проблем, які постають перед банками при роботі з кредитною заборгованістю, а також висновок щодо можливого використання санаційного банку для їх вирішення.

Так, однією з основних причин збільшення частки проблемних активів в кредитних портфелях банків України УКБС називає недосконалість судової системи. Зокрема, довготривалість судового процесу та широкі можливості для зловживання несумлінними боржниками своїми процесуальними правами з метою затягування процесу.

Також кредитори зазнають значних витрат в ході виконавчого провадження, коли примусово реалізується арештоване майно боржника (виконавчий збір – 10%, послуги торгуючої організації – до 15%, уцінка майна – до 50%). Крім того, навіть після проходження всіх судових процедур та стадій виконавчого провадження банк-стягувач не може повернути належні йому кошти від продажу майна боржників через критичну затримку (понад 6-ти місяців) їх перерахування Держказначейством.

До вказаних проблем слід додати ще й проблеми продажу «токсичних» активів та оподаткування цих операцій, зменшення платоспроможності населення через складну економічно-політичну ситуацію в країні та девальвацію гривні. Що негативно впливає і на стан погашення кредитів, особливо мешканцями окупованої території Криму і східних регіонів (Донецької та Луганської областей). За даними НБУ станом на 01.08.2014 збиток по системі банків становив 2,0 млрд.грн.; обсяг простроченої заборгованості за кредитами склав 105,9 млрд.грн. або 10,8% кредитного портфеля, приріст з початку року на 35,7 млрд.грн.

УКБС зауважує, що для вирішення вищевказаних питань потрібні системні рішення Парламенту, Уряду та Нацбанку. Наразі Міністерство фінансів опрацьовує можливість використання санаційного банку для вирішення питання зменшення частки проблемних активів в кредитних портфелях банків, зокрема, державних.

З цього приводу експерти УКБС зазначають, що необхідно на законодавчому рівні визначити поняття «санаційний банк». Адже на сьогодні жоден закон, у т.ч. Закон України «Про банки і банківську діяльність», не передбачає існування такого банку. Тому доцільно розробити базовий закон, який регламентуватиме порядок створення й умови функціонування санаційного банку в Україні. Законопроекти, які з 2008 р. внесені до Парламенту (№8586, 0962, 1154, 1116, 3055, 5044), містять ризики законодавчої регламентації передачі на користь санаційного банку недіючих (проблемних, поганих, токсичних) активів. Що є нонсенсом з погляду світової практики та зумовлює значне навантаження на Держбюджет і платників податків.

УКБС зауважує, що для всіх цих законопроектів характерною є підміна (ототожнення) поняття санаційний («брідж-банк») з поняттям «bad-bank», що спотворює сутність поняття «санаційний банк». У світовій практиці санаційний банк («брідж-банк») має юридичний статус власне банку, «bad-bank» - компанії з управління активами (колектора). Термін «bad-bank» застосовується для позначення фінансового інституту, створеного виключно для придбання та управління поганими (проблемними, токсичними) активами. У випадку санаційного банку передумовами його створення є банкрутство окремих банків. У випадку «bad-bank» - масове виникнення на балансах банків поганих (проблемних, токсичних) активів. Санаційний банк має державну форму власності, «bad-bank» може бути приватним, державним чи змішаним.

Водночас, у законопроектах відсутній порядок передачі пасивів банків до санаційного банку, що свідчить про сприйняття цього банку як компанію з управління активами (колектора), а не власне банк. Дійсно, до колекторів пасиви (депозити) не передаються. Крім того, всі вказані проекти передбачають передачу  проблемних активів лише з державних банків та банків, капіталізованих державою. Тобто, комерційні банки не зможуть скористатися цим механізмом.

«Має існувати єдиний закон про санаційний банк, який врахує й інтереси комерційних банків, та чітка регламентація податкових наслідків передачі активів/пасивів (а не окремі закони про особливості діяльності окремих структур). Створюючи нормативно-правову базу щодо діяльності санаційного банку в Україні, необхідно розуміти, що до такого банку повинні реалізуватися виключно працюючі активи, оскільки вони є забезпеченням пасивної частини, що теж підлягає передачі до цього банку (депозитів, гарантованих державою), - зазначає Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. - За умов розв’язання проблеми непрацюючих активів через санаційний банк, зусилля запровадити ефективний механізм роботи з нежиттєздатними активами є лише окремим видом корупційної схеми. Фактично йдеться про оплату державою збитків банків. Наприклад, упродовж 2009-2011 рр. на капіталізацію та до капіталізацію лише трьох фінустанов держава витратила 25,8 млрд.грн. (за даними Мінфіну)».

Експерти УКБС вважають, що проблему непрацюючих активів доцільніше розв’язувати за допомогою КУА, які можуть створюватись за рахунок як державних, так і приватних коштів. Або через факторингові компанії (чи одну державну, створену з конкретною метою для врегулювання ситуації), в які переводитимуться погані активи для очищення балансів банків. На їх думку, за цим підходом можливо й остаточно врегулювати проблему обкладання податками факторингових послуг щодо проблемних активів боржників з АР Крим, територій проведення АТО.