Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз» вважає, що реформування фінансового сектору є необхідною умовою стабілізації  всієї економіки. Тому розробка і впровадження напрямків реформування фінринку повинні проходити із чітким визначенням наявних проблем, засобів їх досягнення та кінцевих результатів, із  залученням експертної спільноти, бізнес-середовища та громадськості.   

Так, 27.03.15 р., на сайті Нацради реформ оприлюднено проект «Комплексної програми розвитку фінансового ринку України на 2015-2020 роки» (планується прийняти 01.04.2015 р.), якою передбачено реформування банківської системи, фондового ринку та небанківських фінустанов. Задекларована кінцева мета –  забезпечення сталого розвитку фінринку, у т.ч. шляхом досягнення рівня та вимог Євросоюзу. Передбачається, що це дозволить інтегруватися до європейського фінринку, отримавши статус «внутрішнього ринку».

Експерти УКБС проаналізували Програму та звертають увагу на відсутність комплексного підходу у розробників Програми та велику кількість зауважень. 

По-перше, за численними «правильними» формулюваннями прослідковується відсутність узгодженості між такими важливими складовими Програми як «Мета – Напрями реформування – Очікувані результати». Як відомо, без опису чітких  деталізованих заходів для досягнення конкретно сформульованих цілей, а також визначення для цього необхідних  ресурсів (фінансових, трудових тощо) подібні Програми поповнюють архів багато численних нереалізованих спроб попередніх реформаторів.

По-друге, дієвість Програми  залежить від якості аналізу поточної ситуації та чіткого визначення наявних проблем, що пояснює стартові можливості та передумови для нової політики. Проте у Програмі лише  поверхневий опис поточного стану фінансового ринку без чіткої структуризації наявних проблем.

Зокрема, декларується виконання Програми за чотирма основними напрямами, одне з яких – макроекономічна стабільність шляхом реалізації монетарної політики на основі інфляційного таргетування та режиму гнучкого валютного курсу. Однак, зрозуміло, що досягнення даної мети  тільки діями НБУ є ілюзією – потрібно детально узгоджувати питання бюджетно-податкової, зовнішньоекономічної політик, оздоровлення енергетики тощо. Більше того, перехід до режиму гнучкого валютного курсу в умовах суспільно-політичної нестабільності та високої залежності від критичного імпорту по суті означатиме невпинну девальвацію нацвалюти та розкручування інфляційної спіралі.

         По-третє, визначена головна мета Програми  – «забезпечення сталого розвитку фінансового ринку» (Розділ 1) слабо кореспондується із очікуваними кінцевими результатами реформування та наміром «досягнення рівня та вимог Європейського союзу за розвитком фінансового ринку» (Розділ 3). До того ж механічне перерахування переліку законів та нормативно-правових актів, які переглядатимуться під час реалізації Програми без чіткого визначення суті майбутніх змін, конкретних розрахунків, позбавлене сенсу та свідчить про незавершеність документу.  

“У Програмі відсутні показники щодо якості активів, мінімізації ризиків (згідно до базельських угод), незалежності та прозорості регуляторів не тільки на кінцевий рік,  але й упродовж всіх років реформування. Крім того, кількість очікуваних впроваджених міжнародних принципів та цілей регулювання ринку цінних паперів  складе лише 20 із 37, тобто лише половину із рекомендованих експертами світового угрупування IOSCO (налічує близько 100 регуляторів даного ринку), – зауважила Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Тому без використання глобальних розрахунків та проміжних орієнтирів входження України у ТОП-30 чотирьох світових рейтингів виглядає лише красивою декларацією”.