Голова правліня Райффайзен Банк Аваль Володимир Лавренчук рекомендує тримати заощадження в національній валюті і застерігає непрофесіоналів від операцій з купівлі-продажу акцій.

– Куди ви вкладаєте свої гроші?

– В той банк, в якому працюю. Було б дивно, якщо б це було не так. В мене є поточний рахунок в Райффайзен Банк Аваль. Я маю також зарплатну картку. Звичайно, у ів моєї сім'ї також є вклади в банках. У дружини — депозит в Райффайзенбанк Україна (раніше Лавренчук працював в цій установі на посаді заступника голови правління. — «ДЕЛО»). Донька працює в Citіbank (Україна), тому вона, напевно, має рахунок там.

– Яку частку депозиту ви тримаєте в гривні, а яку в іноземній валюті?

– Зарплату я отримую в гривні, тому більша частка вкладу в національній валюті. Я не купую долари або євро, щоб покласти на депозит.

– Ви консультуєте родичів і друзів у фінансових питаннях?

– Звичайно. Родина — це найскладніша категорія клієнтів, і в цьому випадку аргументи потрібно знаходити значно грунтовніші. Що стосується друзів, то більшість з них — це фінансові менеджери. Коли в банківській сфері працюєш 25 років, то зрозуміло, що твої знайомі в основному — фінансисти і банкіри. Тому ми ведемо розмови не про те, в який банк покласти гроші, а спілкуємось більше на тему тактичних або стратегічних питань, наприклад, куди буде рухатися курс гривні чи іноземної валюти і як це може вплинути на фінансовий ринок.

– Якби ви мали вільні кошти у розмірі $5-10 тис., як би ви їх використали?

– Я багато мандрую, тому такі суми накопичую для того, щоб витратити під час подорожі. Зазвичай я кладу гроші на короткостроковий депозит від 6 до 12 місяців з тим, щоб потім зняти їх і поїхати з родиною у відпустку. Якщо сума більша, наприклад, $50 тис., то такі кошти, як правило, накопичуються для чогось більш вагомого — нової квартири або капітального ремонту.

– Ви брали позику в банку?

– Я купував квартиру в кредит. Вважаю, що житлова іпотека — це найкращий з видів кредитів. Позику на квартиру я погасив приблизно два роки тому.

– Чи вкладаєте кошти в цінні папери?

– Інвестування в акції дуже популярне в США та країнах Західної Європи. Приватні особи можуть купити акції будь-якої компанії, і для цього існує інфраструктура. Що таке інфраструктура? Це прозора і зрозуміла інформація, авторитетні організації, які наглядають за рухом акцій, правилами їх випуску. А також рейтингові агенції, які аналізують цінні папери і надають їм рейтинг. Тоді я як приватна особа можу подивитися в газету і вибрати на свій розсуд більш ризикові акції, але з великою дохідністю, або менш ризикові, але надійної компанії. Розібратися допомагає саме фондова інфраструктура, якої в Україні немає.

В Україні на акціях знаються тільки ті, хто щоденно їх купує і продає: фінансові компанії, компанії з управління активами, інвестиційні фонди. І тому люди, які не є професіоналами в цінних паперах, як спосіб збереження своїх коштів обирають банківські депозити. Є дві опції: професійно займатися цінними паперами або покласти гроші на депозит. Я обираю друге.

– Яка ваша особиста інвестиція була найвдалішою?

– В юності були авантюрні проекти, але вони ніколи не давали дивідендів. Найбільш вдалою була інвестиція в знання. Саме таке капіталовкладення — як грошима, так і власним часом — дає гарне працевлаштування, яке не потребує додаткових напрямків діяльності, вигідні угоди. Повірте, контракти, які укладають керівники банківських установ, варті того, щоб добре вчитися і вдосконалювати свої знання.

– А яка інвестиція принесла суттєві збитки?

– У мене таких не було. Я практично не робив інвестицій. В часи першої хвилі приватизації отримав ваучер, нічого з ним не зробив і зараз навіть не згадаю, де він. Я б не говорив, що це втрата, просто нульовий результат.

– Якими продуктами страхових компаній ви користуєтесь?

– В першу чергу я застрахував автомобіль. Мене навіть не треба було просити. Після однієї з аварій я переконався, що страховка необхідна. Поліс завжди у мене в машині. Службові автомобілі ми теж страхуємо. Я ніколи не сідаю в машину, яка не за-страхована. Крім того, коли купував квартиру в кредит, також користувався послугами страхової компанії. Частина персоналу банку, в тому числі я, має медичну страховку.

– Зараз дуже популярно вкладати гроші у нерухомість та земельні ділянки. Ви робили такі інвестиції?

– Так. У мене є ділянка, і я придбав поряд ще одну. Але це не спекулятивні операції — просто розширення території. Це не бізнес. Якщо на операціях з нерухомістю заробляти гроші, то треба займатися цим постійно. Якщо ж епізодично, то багато не заробиш, а лише втратиш час з нульовим результатом.

Мрія кожного другого українця — мати «садок вишневий коло хати». Тепер вже не тільки садок, а й газон. Я б теж дуже хотів купити землю, але лише для того, щоб щось побудувати. На жаль, у нас операції з купівлі землі або виділення ділянок дуже непрозорі і займають багато часу. Та й результат непередбачуваний. Тому більшість людей, таких як я, бере землю з будинком. Крім того, коли купуєш ділянку, треба ще «купити сусіда» — середовище і атмосферу.

– Куди б ви ніколи не вклали гроші?

– В незнайомі для мене галузі, або в проекти, які пропонують люди з сумнівною репутацією.

– Що для вас гроші?

– Цікаве запитання для банкіра. Гроші — це мірило багатьох процесів. Вони, як компас, показують, куди треба рухатися, а куди — не слід. Гроші визначають, що є більш ефективним, а що — менш.

Инф. e-finance.com.ua