Голова ДПС Руслан Кравченко зустрівся з постійною представницею МВФ в Україні Прішилою Тофано

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
У платників податків є колосальний попит на чітку комунікацію з податківцями, надання якісних консультацій, підвищення ефективності цифрових сервісів тощо. Тому всі подальші зміни мають забезпечити створення прозорої та сучасної податкової системи. Про це під час  зустрічі з постійною представницею МВФ в Україні Прішилою Тофано зазначив  Голова Державної податкової служби України Руслан Кравченко.
Сторони обговорили питання виконання Меморандуму про економічну та фінансову політику та ефективну співпрацю в частині виконання Національної стратегії доходів України. Це складова стабільності державних фінансів та умова  для довгострокового розвитку України.
«Підвищення рівня довіри до Податкової, сучасна система управління ризиками, запобігання ухиленню від сплати податків, посилення комунікації з бізнесом, подальша цифровізація податкових сервісів. Це те, над чим вже активно працюємо. Ще один важливий аспект – кадрова політика та посилення взаємодії між центральним апаратом та регіональними управліннями ДПС. Ефективна робота та виконання всіх завдань без цього неможлива», – сказав Руслан Кравченко.
Постійна представниця МВФ в Україні Прішила Тофано привітала Руслана Кравченка зі вступом на посаду та зазначила, що призначення повноважного очільника ДПС за поточної ситуації є вагомим кроком.
Активна співпраця, в тому числі у проведенні структурних реформ у фіскальній площині та послідовна покрокова реалізація положень Національної стратегії доходів, лишаються пріоритетами для кожної із сторін.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/861148.html

Засідання галузевого комітету Громадської ради: на порядку денному – актуальні питання оподаткування

Податківці Дніпропетровщини прийняли участь у засіданні комітету за галузевою ознакою «Аграрний бізнес» Громадської ради при Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Теми для обговорення - зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, особливості декларування громадянами доходів, отриманих у 2024 році, наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 25.08.2022 за № 967/38303, зі змінами та доповненнями та робота антикорупційного сервісу ДПС «Пульс».
Обговорюємо актуальне, продовжуємо взаємодію та працюємо на Перемогу разом!

Увага! Комунікаційна податкова платформа працює!

Шановні платники! Нагадуємо, що в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області працює комунікаційна податкова платформа – відкритий майданчик для спілкування з інститутами громадянського суспільства та бізнес-асоціаціями.   
Представники бізнесу та громадськості можуть звернутись на електронну скриньку комунікаційної податкової платформи за адресою dp.ikc@tax.gov.ua з нагальними питаннями стосовно податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС, а також з пропозиціями щодо необхідності проведення зустрічей за визначеною тематикою.
Завжди відкриті до спілкування та чекаємо на ваші запитання.

Понад 11,3 млрд грн ПДФО – внесок платників Дніпропетровщини
до загального фонду держбюджету у 2024 році

Як повідомив в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Сергій Лисеюк, впродовж 2024 року до загального фонду державного бюджету платники Дніпропетровщини спрямували понад 11,3 млрд грн податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Порівняно з 2023 роком надходження збільшились на понад 2,7 млрд грн, або на 32,4 відсотків.
«Дякуємо платникам за сумлінне виконання своїх податкових зобов’язань!» – зазначив керівник обласної податкової.
Нагадуємо, що з 01.01.2025 стартувала кампанія декларування доходів, отриманих фізичними особами у 2024 році.
Відповідно до п.п. 49.1.18 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для платників ПДФО, у тому числі самозайнятих осіб, податкова декларація про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (із змінами), подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року до 1 травня, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом ІV ПКУ.

Екологічний податок: місцеві бюджети Дніпропетровщини протягом 2024 року отримали від платників понад 311,1 млн гривень

У січні – грудні 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровської області від платників екологічного податку надійшло понад 311,1 млн гривень. Це на понад 72,2 млн грн, або на 30,2 відс., більше ніж у січні – грудні 2023 року.
Звертаємо увагу, що суб’єкт господарювання, який зберігає пальне (бензин, дизель, газ) у ємностях (власних або орендованих) у своїх приміщеннях або територіях є платником екологічного податку і має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Сільськогосподарські товаровиробники – платники єдиного податку
у 2024 році поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини
на понад 559,1 млн гривень

Протягом січня – грудня 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровської області від сільськогосподарських товаровиробників надійшло понад 559,1 млн грн єдиного податку.
Нагадуємо, що відповідно до п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:
у I кварталі – 10 відсотків;
у II кварталі – 10 відсотків;
у III кварталі – 50 відсотків;
у IV кварталі – 30 відсотків.
Нагадуємо, що 30.01.2025 – останній день сплати єдиного податку платниками єдиного податку четвертої групи за IV квартал 2024 року.

До уваги резидентів Дія Сіті!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що Законом України від 04 грудня 2024 року № 4113-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», зокрема до частини 14 прим.1 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) внесено зміни.
Так, з урахуванням змін, для резидентів Дія Сіті уточнено застосування відповідної ставки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) при виплаті доходів платникам податку на доходи фізичних осіб – спеціалістам резидента Дія Сіті, а саме:
- єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску із зазначених доходів сплачується резидентом Дія Сіті, починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті;
- встановлено, що до 31 грудня календарного року, наступного за календарним роком, у якому податковий агент набув статусу резидента Дія Сіті на особливих умовах (відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»), з доходів, які виплачуються спеціалістам резидента Дія Сіті, сплачується єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску і в тому календарному місяці, в якому вони не відповідали вимозі щодо необхідності мати середньооблікову кількість працівників та гіг-спеціалістів більше 9 осіб.
Якщо після настання цього терміну, такий податковий агент – резидент Дія Сіті продовжує не відповідати зазначеній вимозі, то він зобов’язаний у місячний строк, самостійно нарахувати та сплатити (перерахувати) за власний рахунок єдиний внесок за ставкою 22 відсотки щодо доходів спеціалістів резидента Дія Сіті, виплачених протягом останніх трьох місяців, з урахуванням вже сплачених сум єдиного внеску.

Особливості відображення в додатках АВ та ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств авансових внесків
у разі виплати/нарахування дивідендів за певних умов

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ.
Відповідно до п.п. 57.1 прим. 1.1 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.
Згідно з п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ крім випадків, передбачених п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
Разом з тим, якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством – емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).
Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною ст. 136 ПКУ базовою (основною) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена ст. 136 ПКУ базова (основна) ставка.
Авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ст. 141 ПКУ або міжнародних договорів України (п.п. 57.1 прим. 1.5 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ).
Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) здійснюється у Додатку АВ до рядка 20 АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (далі – Декларація).
Додаток АВ до Декларації заповнюють підприємства, які виплачували у звітному (податковому) періоді дивіденди (прирівняні до них платежі).
Показники у рядку 4 Додатка АВ до Декларації розраховуються з урахуванням такого:
- якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди, погашене, – сума перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, розраховується за формулою: сума виплачених дивідендів – (рядок 04 + рядок 07 – рядок 07.2 + рядок 09 + рядок 11 + рядок 13 – рядок 14 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) (позитивне значення);
- якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди, не погашене, то у цьому рядку зазначається вся сума дивідендів, що підлягає виплаті.
У разі якщо дивіденди виплачуються одразу за декілька років, сума перевищення обчислюється за формулою, наведеною у рядку 4 додатка АВ окремо за кожним роком та проставляється сума позитивних значень відповідних перевищень.
У рядку 5 зазначається сума дивідендів, з якої має бути сплачено авансовий внесок у звітному (податковому) періоді.
У рядку 6 відображається сума авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді, яка визначається шляхом множення показника рядка 5 на ставку податку у відсотках, встановлену п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Значення цього рядка переноситься в рядок 20 АВ Декларації.
Внесення змін до Декларації за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному ст. 50 ПКУ.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Пунктом 50.1 ст. 50 ПКУ встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ або при визначенні бази оподаткування відповідно до п.п. 141.91.3 п. 141.91 ст. 141 ПКУ у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки» у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
У разі, якщо платник податку на прибуток в одному звітному періоді виплатив дивіденди без утримання авансового внеску, суму таких авансових внесків з податку на прибуток платник відображає у відповідних рядках Додатка АВ до уточнюючої Декларації за період у якому здійснено виплату дивідендів.
При цьому додаток ВП до уточнюючої Декларації не подається.
Уточнений показник рядка 6 додатка АВ переноситься до рядка 20 АВ основної форми Декларації, в якому відображається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді.
При цьому, уточнюються показники основної форми Декларації, а саме:
- рядка 21, в якому зазначається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року, з урахуванням уточнень;
- рядка 22, в якому зазначається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього (звітного) податкового періоду, що дорівнює різниці між рядком 20 АВ та рядком 21 Декларації.
Враховуючи те, що Декларація розраховується наростаючим підсумком з початку року, то при уточненні показників звітного (податкового) періоду також уточненню підлягатимуть показники рядків 20 АВ та 21 – 22 декларацій, складених за звітні (податкові) періоди: півріччя, три квартали, рік.
Водночас зазначаємо, що право у платника податку на прибуток на зарахування у зменшення задекларованого ним у податковій декларації за звітний податковий період податкового зобов’язання з цього податку суми авансових внесків з податку на прибуток, виникає у звітному періоді, коли фактично відбулась сплата цих авансових внесків.
Тому, платник податку, який сплатив суму авансового внеску у наступному періоді за періодом виплати дивідендів, у рядку 16.2 Додатку ЗП до рядка 16 ЗП Декларації відображає суму авансового внеску, фактично сплаченого у цьому звітному періоді, тобто зменшує нараховану суму податку на прибуток за такий звітний (податковий) період.
На підставі порівняння податкового зобов’язання Декларації та Декларації, що уточнюється, у частині «Виправлення помилок» визначається сума збільшення (зменшення) податкового зобов’язання (рядок 30), пеня, нарахована на виконання вимог п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (рядок 32), та сума штрафу у розмірі 3 відсотків при відображенні недоплати в уточнюючій Декларації (рядок 33).
У разі виправлення помилок у показниках Декларації, до уточнюючої Декларації додаються всі додатки, що підтверджують показники Декларації, яка уточнюється, навіть, якщо такі показники не підлягають виправленню.
Водночас, відповідно до п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року    № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Пунктом 137.3 ст. 137 ПКУ визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного зокрема, в п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
Слід зазначити, що відповідно до п. 125 прим. 1.1 ст. 125 прим. 1 ПКУ ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим.1 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.3 ст. 125 прим. 1 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.4 ст. 125 прим. 1 ПКУ).
Отже, до платника податків, який не нарахував та/або не утримав, та/або не сплатив (не перерахував), та/або нарахував, сплатив (перерахував) суми авансових внесків при виплаті дивідендів не в повному обсязі, застосовується штраф, передбачений п. 125 прим. 1.1 ст. 125 прим. 1 ПКУ.
При цьому, до платника податків, який виплатив дивіденди та не вніс до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток до/або одночасно з виплатою дивідендів, але нарахував та сплатив такий податок з порушенням термінів, визначених п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, штраф, передбачений ст. 125 прим. 1 ПКУ, не застосовується, якщо:
- такий платник до початку перевірки контролюючим органом у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 ПКУ, надіслав уточнюючу Декларацію за звітний (податковий) період, в якому були виплачені дивіденди, з відображенням сплаченого авансового внеску з податку на прибуток, або відобразив сплачену суму авансового внеску при виплаті дивідендів у складі Декларації, що подається за податковий період, у якому виявлено факт несплати авансового внеску з податку на прибуток, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Чи необхідно юридичній особі подавати уточнюючий розрахунок у разі повернення ФОПом суми попередньої оплати при розірванні договору,
яка була відображена у розрахунку за попередній період?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в Розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб – підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність).
При цьому, форма Розрахунку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
У разі повернення фізичною особою – підприємцем суми попередньої оплати при розірванні договору, яка була відображена суб’єктом господарювання у Розрахунку за попередній період, суб’єкт господарювання зазначає таку суму повернення з від’ємним значенням у складі Розрахунку за будь-який наступний податковий період, протягом якого відбулося таке повернення коштів.

До уваги платників податку на прибуток підприємств!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що згідно з вимогами абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на прибуток підприємств на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Водночас, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ коригування, встановлені п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, сум коштів, перерахованих на відкриті Національним банком України рахунки державних органів, призначені для фінансового забезпечення заходів з відсічі збройної агресії проти України та ліквідації її наслідків, національної безпеки і оборони, відновлення, підтримки і розвитку України, надання гуманітарної допомоги, а також для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України.
При цьому слід враховувати, що на підставі п.п. 14.1.17 п. 14.1 ст. 14 ПКУ поняття бюджетної установи у ПКУ вживається у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ).
Так, згідно з п. 12 частини першої ст. 2 БКУ бюджетні установи – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Таким чином, якщо в період воєнного стану платник податку на прибуток підприємств здійснює добровільне перерахування коштів, передання спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг, на користь отримувачів, зазначених у п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, у тому числі іншим бюджетним установам, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету, які прямо не зазначені у цьому підпункті, для потреб забезпечення оборони держави, різниця щодо сум таких коштів та вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, встановлена п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не виникає.
Стосовно документів на підтвердження зазначених вище операцій необхідно враховувати таке.
Для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями).
На підставі викладеного вище питання бухгалтерського обліку та документального підтвердження господарських операцій платника податків з добровільного перерахування коштів, передання товарів, виконання робіт та надання послуг, у тому числі під час воєнного стану для потреб забезпечення оборони держави, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Продаж вживаних речей за посередництвом комісіонера (юридичної особи/ФОПа): оподаткування доходу ПДФО та військовим збором

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України (далі – ПКУ) продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються, зокрема згідно з договорами купівлі-продажу та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. ІV ПКУ, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Ставка військового збору становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Згідно з п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.
Довідником ознак доходів фізичних осіб визначено, що інші доходи відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом від продажу вживаних речей за посередництвом юридичної особи – комісіонера (фізичної особи – підприємця – комісіонера), включається комісіонером до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах з відповідним відображенням в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».

Що зазначається в графах «номер книги ОРО, яка реєструється (перереєструється)» та «номер розрахункової книжки, яка реєструється (перереєструється)» розд. 6 Заяви за ф. № 1-КОРО при реєстрації першої КОРО та РК на господарську одиницю?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) визначений розд. ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями.
Разом з тим, при заповненні Заяви про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та/або розрахункової книжки за формою № 1-КОРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-КОРО, ідентифікатор J/F1311305) у разі реєстрації першої книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) та розрахункової книжки (далі – РК) на господарську одиницю у розд. 6 реєстраційної заяви за ф. № 1-КОРО суб’єкту господарювання необхідно зазначити в графі «номер книги ОРО, яка реєструється (перереєструється)» літеру «г» та після знаку «/» вказати цифру «1».
При цьому, заповнюються обов’язково графи «серія та номер засобу контролю книги ОРО» та «кількість аркушів» розд. 6 реєстраційної заяви за ф. № 1-КОРО.
У разі, якщо одночасно відбувається реєстрація КОРО та першої РК, то в графі «номер розрахункової книжки, яка реєструється (перереєструється)» необхідно аналогічно зазначити літеру «г» та після знаку «/» вказати цифру «1».
У разі одночасної реєстрації РК графи «серія та номер засобу контролю книги ОРО» та «кількість аркушів» заповнюються обов’язково.

Чи підлягають перерахуванню з валютного рахунка резидента – суб’єкта господарювання (юридичної особи), відкритого за межами України, на рахунок в банку України грошові кошти, що надійшли від нерезидента за операціями з експорту товарів (послуг), в тому числі за операціями, які не підпадають під валютний нагляд, та в які строки?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавств визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473).
Принципи валютного регулювання, викладені у ст. 2 Закону № 2473 та передбачають свободу здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Частиною третьою ст. 4 Закону № 2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
При цьому порядок відкриття рахунків в іноземних фінансових установах регулюється законодавством тієї країни, в якій відкривається рахунок.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями згідно з частиною четвертою ст. 5 Закону № 2473 визначається Національним банком України (далі – НБУ).
Відповідно до п. 16 розд. І Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (із змінами) (далі – Положення № 5) розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.
На підставі частини першої ст. 13 Закону № 2473 НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно із частиною другою ст. 13 Закону № 2473, у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені п. 21 розд. II Положення № 5, та становлять 365 календарних днів.
Крім того, п. 14 прим. 2 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Згідно з п. 1 прим. 2 постанови Правління НБУ від 14 травня 2019 року № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (із змінами) граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514, 2306, становлять:
90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно;
120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 12 липня 2024 року.
Відповідно до п. 23 розд. ІІ Положення № 5 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше законодавчо визначеного строку, а грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Згідно із п. 16 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 (із змінами) (далі – Інструкція № 7) банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів за кожним фактом здійснення поставки товару.
Грошові кошти від експорту товарів мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків (п. 19 Інструкції № 7).
Враховуючи зазначене, грошові кошти, що надійшли від нерезидента за операціями з експорту товарів, в тому числі за операціями, які не підпадають під валютний нагляд підлягають перерахуванню з валютного рахунку резидента, відкритого за межами України, на рахунок резидента – суб’єкта господарювання (юридичної особи) в банку України.

Чи потрібно з 01.01.2025 отримувати ліцензії на право виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, а також на зберігання пального на паперових носіях?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області
З 01.01.2025 основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначаються Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3817 ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.
Згідно з частиною восьмою ст. 43 Закону № 3817 орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зокрема, вносить відомості про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та направляє заявнику витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.
Отже, з 01.01.2025 отримувати ліцензії на право виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, а також на зберігання пального на паперових носіях не потрібно. Підтвердженням права суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності є отримання ним витягу з відповідного реєстру в електронній формі.

В який термін та які документи (оригінали чи копії) надає ФОП для проведення документальної перевірки (планової або позапланової)?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що право проведення контролюючими органами, визначеними п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок передбачено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПКУ.
Контролюючі органи мають право, зокрема:
- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПКУ);
- отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених ПКУ, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, інформацію щодо дотримання встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у порядку, передбаченому Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІI «Про банки і банківську діяльність» із змінами та доповненями, а на підставі рішення суду – інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).
Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи – підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями.
Відповідно до абзаців першого – четвертого п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Абзацами першим і другим п. 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше строків, передбачених п. 44.3 ст. 44 ПКУ.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ (абзац восьмий п. 44.3 ст. 44 ПКУ).
Згідно з абзацом першим п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Отже, фізична особа – підприємець щодо якої розпочалася документальна перевірка (планова або позапланова) повинна в перший день перевірки надати посадовій особі контролюючого органу у повному обсязі оригінали всіх документів за перевіряємий період з питань, які стосуються предмету перевірки, зокрема, щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, а саме: договори (угоди) робіт, послуг; акти виконаних робіт (наданих послуг), накладні; виписки банку про рух грошових коштів; книгу обліку доходів; трудові договори, відомості нарахування та виплати заробітної плати; інші документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності.
Поряд з цим, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (абзац перший п. 85.4 ст. 85 ПКУ).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати закінчення перевірки (абзац другий п. 85.4 ст. 85 ПКУ).
Також, п. 85.8 ст. 85 ПКУ передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених ПКУ, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Про подання юридичною особою Додатка 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Для юридичних осіб при поданні загальної, загальної нової або уточнюючої загальної Декларації у рядку 1 загальної частини Декларації зазначаються одночасно дві відмітки: «Загальна» та «Звітна»/»Загальна нова» та «Звітна нова» – при поданні загальної/загальної нової Декларації » (примітка 2 до Декларації).
Згідно з приміткою 3 до Додатка 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» (далі – Додаток 3) до Декларації Додаток 3 є невід’ємною частиною Декларації. Номер зазначається послідовно наростаючим числом від кількості поданих відповідних додатків (до Декларації: загальної, загальної нової, уточнюючої загальної, звітної, звітної нової, уточнюючої).
Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати Додаток 3 у складі Декларації за податковий (звітний) рік (п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Згідно з приміткою до розділу «Розрахункова частина декларації для юридичних осіб» Декларації та абзацу другого п. 297 прим. 1.7 ст. 297 прим. 1 ПКУ платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (далі – Позитивне значення). Сума такого збільшення розподіляється між відповідними місцевими бюджетами та перераховується пропорційно частці земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної територіальної громади, у загальній площі таких земельних ділянок, власником або користувачем яких є платник податку.
Оскільки відповідно до вимог п.п. 298.8.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, для набуття або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи передбачено подання як загальної так і звітної Декларації та Додаток 3 є невід’ємною частиною таких Декларацій, то Додаток 3 подається у складі:
- загальної Декларації з зазначенням в рядку 1 загальної частини одночасно двох відміток: тип «01» ( загальна) та тип «04» (звітна) – до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (основним місцем обліку);
- звітної(их) Декларації(ій) з зазначенням в рядку 1 загальної частини відмітки типу «04» (звітна) – до контролюючого органу за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок).
При цьому, якщо юридичною особою – платником єдиного податку четвертої групи звітні Декларації подаються до різних контролюючих органів, то в Додатку 3, який подається в складі такої Декларації відображається розподілена платником податків сума Позитивного значення пропорційно частці земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної територіальної громади, а в загальній Декларації, яка подається за основним місцем обліку платника – вся сума Позитивного забезпечення.