12.12.2005р. Вищим адміністративним судом України винесено Ухвалу по справі № 41/538 за позовом Київської міської Ради до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України (за участю Генеральної прокуратури України та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів – Кабінету Міністрів України), якою було відмовлено у задоволенні касаційних скарг відповідачів та третьої особи. Так, в силі були залишені Постанова Господарського суду м.Києва від 07.10.2005р. та Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р., суть яких полягала у зобов’язанні відповідачів забезпечити перерахування до міського бюджету м.Києва додаткову дотацію за 2004р. у розмірі 971 344 900 грн.
Юридична та економічна аргументація Мінфіну, Держказначейства та Кабінету Міністрів України не була почута судами, а участь Генеральної прокуратури України (яка вступила у справу за власної ініціативою саме на захист державних інтересів, оскільки вбачала їх суттєве порушення попередніми рішеннями судів) також не привернула уваги суду до суттевих фактів, які свідчать про необгрунтованість позовних вимог Київської міськради та їх пряму шкоду Державному бюджету України.
У чому ж причини неможливості виконання суду законним шляхом? Та чому вищі урядові органи продовжують стверджувати про необгрунтованість перерахування додаткової дотації? І чи, взагалі, вона виникала у 2004р. для міського бюджету м.Києва?
Ст.63 Закону України «Про державний бюджет на 2004р.» встановлювала, що надходження доходів загального фонду Держбюджету у грошовій формі, відкриті на ім’я, в тому числі, управління Держказначейства в м.Києві понад річні розрахункові обсяги, зараховуються до міського бюджету Києва у розмірі 100%. Дані надходження до місцевих бюджетів відображаються у звітності саме як додаткова дотація, отримана з Держбюджету. За даною ж нормою Кабінет Міністрів України був зобов’язаний розробити порядок визначення та перерахування додаткових дотацій до місцевих бюджетів. Ним і була видана Постанова КМУ №151 від 11.02.2004р. „Про затвердження Порядку визначення та перерахування додаткової дотації з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2004р.”
П.4 Постанови встановив порядок розрахунку – формулу додаткової дотації, складові якої також визначаються окремо та надаються різними державними установами. Таким чином, розмір додаткової дотації дорівнює: „сума перевиконання річного плану (факт мінус план)” мінус „сума приросту надміру сплачених податків (переплат)” та „обсяг приросту невідшкодованих сум ПДВ (різниця між початком і кінцем року)”. Суми переплат по податках та обсягу приросту невідшкодованих сум ПДВ могли включатись у формулу розрахунку лише із додатнім значенням. Ця особливість, разом із іншими, стала однією із підстав невірного вирахування додаткової дотації і, відповідно, вимоги позивача у розмірі 971 344 900 грн. додаткової дотації.
Окрім того, сума дотації у понад 971 млн., яка вимагається місцевим бюджетом від державного, є значно вищою за суму 742 млн. перевиконання річного плану надходжень (за даними Держказначейства), яка є стартовою цифрою при відніманні від неї вказаних вище показників. Сам факт того, що сума „порахованої” додаткової дотації виявилась більшою за суму, від якої саме вираховуються показники інших складових формули дотації, свідчить про наявність суттевого порушення порядку визначення розміру цієї дотації.
Із суми перевиконання річного плану надходжень (742,3 млн.) при елементарному відніманні за формулою було віднято цифровий показник із від’ємним значенням, що звичайно, за простим математичним правилом призвело до заміни дії „віднімання” на „додавання”. Таке надзвичайне порушення норм Постанови КМУ №151 від 11.02.2004р. спричинило зростання суми додаткової дотації.
Крім того, така дія була неправомірною і з точки зору інших нормативних актів. Так, було з’ясовано, що фактично „додану суму” склали надходження за Постановами КМУ №1210 від 19.09.2001р та №1270 від 26.09.2001р., які дійсно мали від’ємне значення (так як стосувались відшкодованого ПДВ) і не могли відніматись (а фактично – були „додані”) через наступні норми законодавства:
Ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2004р.» забороняла здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі. П.7 Постанови КМУ №1270 від 26.09.2001р. передбачав, що Мінфіну та Держказначейству під час проведення розрахунків з бюджетом необхідно враховувати суми відшкодування ПДВ саме як надходження до державного бюджету у грошовій формі. Відповідно, у звіті Державного казначейства України ці суми надходжень відображені як грошові кошти (відповідно – відображені у річному звіті за доходами Держбюджету за 2004р. по окремому коду бюджетної класифікації).
Звертаємо також увагу на те, що ст.83 Закону України «Про державний бюджет на 2004р.» для платників податку на прибуток у 2004р. була встановлена лише сплата за результатами 11-ти місяців 2004р. Подання декларації з цього податку за 11 місяців встановлене не було. Державна податкова адміністрація ж в свою чергу, всупереч цій нормі своїм внутрішнім документом організувала прийом та обробку таких декларацій за 11 місяців 2004р., що саме і вплинуло на суму приросту надміру сплачених податків, яка використовується у згаданій формулі, тобто призвело до зменшення сум приросту надміру сплаченого податку на прибуток та, відповідно, - до збільшення суми додаткової дотації на 660 млн.грн..
Як відомо, при визначенні суми дотації фактичні дані по надміру сплачених податках надходять від податкового органу, тому – вирахована в порушення ст.83 сума приросту надміру сплачених податків (штучно зменшена до 115,3 млн.), була використана при розрахунку суми дотації. Хоча за даними перевірки (01.01.2005р.) така сума, насправді, склала 775 млн.
Залишається тільки застосувати вірно формулу, яка замість 742,3-115,3-(-344,4) = 971,4млн. мала б виглядати як 742,3-775 = -32,7млн. При такому правомірному розрахунку питання щодо права на додаткову дотацію не виникло б взагалі, оскільки об’єктивно встановлене в законодавстві право на додаткову дотацію може стати суб’єктивним та підлягати реалізації лише за умови його дійсного виникнення. Сума додаткової дотації у розмірі (-32,7млн.) не залишає сумнівів про відсутність у місцевого бюджету м.Києва права на її отримання за 2004р.
Отже, вимоги по перерахуванню додаткової дотації були необгрунтованими, оскільки право на неї у позивача не виникло через невірне та незаконне застосування формули розрахунку дотації.
Судовими рішеннями, фактично, зобов’язано вчинити дії, які стануть прямим порушенням законодавства. Згідно бюджетного законодавства перерахування додаткової дотації, право на яку виникло у місцевих бюджетів, здійснює територіальне управління державного казначейства, яка у даній судовій справі, взагалі, не було учасником процесу (Управління державного казначейства м.Києва), що також є грубим порушенням норм судочинства, оскільки рішеннями, фактично, вирішено і питання щодо права та обов’язків особи, що не приймала участь при розгляді справи. Це є прямою процесуальною забороною.
Виконання таких несправедливих з точки зору „букви закону” рішень судів ускладнено тим, що Закони України „Про державний бюджет на 2004р.” та „Про державний бюджет на 2005р.” таких асигнувань державного бюджету на проведення видатків по перерахуванню додаткової дотації міськбюджету Києва – не передбачають. А ст.119 Бюджетного кодексу України прямо називає „нецільовим використанням бюджетних коштів” будь-які витрати бюджету на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України.
Вищі урядові органи опинились перед ситуацією зобов’язання виконання неправосудних судових рішень, що завдають шкоди, насамперед, фінансовим інтересам України, cпустошують державний бюджет та спонукають відповідачів до завідомо незаконних дій, що неодноразово вказувалось у судовому процесі, зокрема, Генеральною прокуратурою України.
Прес-служба Міністерства фінансів України
-
e-finance.com.ua
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
