Довжина Либіді становить 16 кілометрів, площа водозбору — 66 квадратних кілометрів, висота витоку над рівнем моря — 185 метрів, гирла — 91,5 метра. Відтак перепад рівня між витоком і гирлом — 93,5 метра. Цікаво, що це навіть більше, ніж у Дніпра від Києва до Чорного моря. Щоправда, при підвищенні рівня у Дніпрі на 2-3 метри (а це трапляється майже щороку) падіння у ньому стає більшим, ніж у Либеді. Втім, що цікаво, ця річка не замерзає. Це пов’язано з переважаючим надходженням води з-під землі. Значну роль відіграють і скиди теплої води.

Либідь має кілька витоків, розташованих у Солом’янському районі Києва. Власне, усі вони тепер під землею — вода тече колекторами. Один бере початок біля вулиці Радищева і далі тягнеться під бульваром Івана Лепсе, другий — від вулиці Каблукова, неподалік від залізничної станції “Борщагівка”. Далі річка тече під проспектом Комарова і опиняється у Відрадненському парку. Тут у річку з правого берега впадає струмок, який у минулому називали Відрадний. Прийнявши цю притоку, Либідь стає повноводнішою. Відповідно значним (1500 міліметрів) стає діаметр колектора, в який закуто річку. Далі Либідь тече під вулицею Лебедєва-Кумача і перетинає Індустріальну. Ще порівняно недавно тут в улоговині був підземний перехід, який після чергової зливи повністю затопило, отож відновлювати вже не стали — спорудили пішохідний місток над проїжджою частиною. Далі Либідь протікає Нижньоключовою вулицею повз спорткомплекс Національного технічного університету “КПІ”. Тут у річку з лівого боку впадає колектор, який починається на хуторі Грушки. Тепер у ньому схований Волочаєвський струмок.

На поверхню Либідь вперше виходить після перетину Залізничної вулиці, поряд з меблевою фабрикою “Лагода”. З цього місця річка переважно тече у бетонному руслі. За кілька метрів після виходу з колектора у Либідь впадає права притока — Вершинка, що перед цим через водопропускну трубу перетинає залізницю. Далі шлях ріки проходить між залізницею та Борщагівською вулицею (близькість до залізниці невипадкова — її свідомо проклали вздовж Либеді, оминаючи київські пагорби). На жаль, на багатьох сучасних картах Либідь на цьому відтинку помилково показують не з північного боку залізниці, а з південного — там, де річка текла колись.

Біля Палацу урочистих подій у Либідь впадає ліва притока — струмок Піщаний, що іде з перехрестя вулиць Олександра Довженка і Дегтярівської, а далі, зачіпаючи край Пушкінського парку, протікає під територію зоопарку. Поблизу Повітрофлотського проспекту Либідь ховається під землю. Неподалік, а точніше біля місця розвороту швидкісного трамваю, у Либідь впадає її ліва притока Скоморох (тепер ця річка тече у колекторі, що бере початок від вулиці Овруцької). На поверхню Либідь виходить біля залізничного вокзалу і далі тече територією ТЕЦ-3. Під мостом, на якому закінчується вулиця Льва Толстого, річка приймає з лівого боку струмок Ботанічний. З цього місця ширина бетонного русла Либеді істотно зростає — з 1,6 до 2,4 метра. За 100 метрів нижче згаданого мосту річка приймає досить велику притоку справа. Назва цієї річечки (або ж струмка) — Мокра або Мокрий (бере початок біля Солом’янської вулиці і далі тече Кучминим яром). За 300 метрів перед перетином Либеді мостом, на якому закінчується вулиця Федорова, у річку впадає найбільша ліва притока — Клов. Про її розміри свідчать розміри колектора на кінцевій ділянці: ширина — 5 метрів, висота — 1,6 метра. У цьому колекторі (його назва — Прозорівський) сходяться ще два: Кловський (у ньому тече річка Клов) і Хрещатицький (у ньому тече річка Хрещатик). Наступна притока Либеді — права. Вона тече під вулицею Протасів Яр. Ще за кількасот метрів у річку впадає ліва притока Ямка, що починається на південному схилі Черепанової гори і тече у колекторі під Володимиро-Либідською вулицею. За 100 метрів перед бульваром Дружби народів Либідь приймає свою найбільшу праву притоку Совку. Саму річку можна побачити лише в кількох місцях. Значно відоміші Совські ставки. Неподалік від маргаринового заводу до Либеді приєднується остання велика права притока — Оріхуватка. На цьому струмку у Голосіївському парку влаштовано Оріхуватські ставки. Останній — поблизу Голосіївської площі. Після них річка зникає у колекторі.

За кілька метрів після впадіння Оріхуватки Либідь ховається під землю, перетинає вулицю Саперно-Слобідську і далі тече вздовж її південної сторони до розв’язки з вулицею Кіквідзе. Саме тут у Либідь впадає її остання ліва притока — Буслівка (Бусівка). Вона бере початок неподалік від Печерського мосту і далі тече під вулицею Кіквідзе. Побачити річку на відрізку лише 20 метрів можна перед місцем її проходження під залізницею.

Перед перетином Наддніпрянського шосе розташована єдина ділянка Либеді з природним руслом. Її довжина — 350 метрів. Ширина русла тут становить 9-10 метрів, максимальна глибина — 0,5 метра. За шосе Либідь знов закута у бетонні береги. Ширина бетонного жолоба, в якому тече річка, становить 3,5 метра, висота — метр. Щоправда глибина води, як правило, менша — близько 0,5 метра. Проте після злив її рівень може піднятися ще на метр.

Місце впадіння Либеді у Дніпро розташоване трохи нижче ТЕЦ-5— за 100 метрів вище високовольтної лінії електропередач.

Загалом водозбір Либеді відзначається дуже значним господарським освоєнням — він охоплює майже всю центральну частину міста разом із Хрещатиком включно. У межах водозбору мешкає понад мільйон киян. Звісно, це позначається на умовах живлення річки та на якості річкової води. Дощові і талі води, що стікають вулицями, забруднені нафтопродуктами, важкими металами, органічними речовинами. Досить часто річка несе сміття. На жаль, забруднені і береги. На водозборі Либеді розташовано залізничний вокзал (враховуючи Південний, то навіть два), автовокзал, багато промислових підприємств: ТЕЦ-3, Перший київський міськмолокозавод, завод “Київгума”, кондитерську фабрику, маргариновий завод, ТЕЦ-5...

Особливістю Либеді є також її перетин великою кількістю мостів і трубопроводів (останні важко перелічити). До того ж, деякі трубопроводи тягнуться вздовж берегів. Водночас на водозборі річки є чимало цінних об’єктів природи. Поміж них — Ботанічний сад імені академіка О. Фоміна, зоопарк, кілька парків. Окрім того, де-не-де зустрічаються окремі двохсотрічні дуби, що раніше вкривали значну частину водозбору.

Источник Информации: Газета "Хрещатик"
 Автор: Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ, доктор географічних наук