“В одному з номерів “Вісника”  за травень 2013 р. була вміщена замітка, в якій йшлося про те, що 18-річна дівчина з (Переяслав-Хмельницького району, Київської обл.) впала з третього поверху. В результаті падіння вона зазнала тяжкої черепно-мозкової травми та переломів тазових кісток…

Та постраждала дівчина – я!  І я хочу розказати, що насправді сталося зі мною того злощасного вечора. Сподіваюся, що моя розповідь застереже котрусь дівчину від того лиха, що трапилось зі мною”, – таке повідомлення надійшло на електронну пошту нашої газети від 19-річної Катерини (ім’я змінене за бажанням героїні цієї публікації). Наш журналіст зустрівся з нею на початку березня.

– Після дев’ятого класу я вступила до Київського коледжу Національного авіаційного університету, – розповідає вона. – Перші два місяці навчання жила в гуртожитку, потім з подружкою зняли однокімнатну квартиру.

В Інтернеті я познайомилася із чоловіком, набагато старшим за мене. Тоді мені було 16, а Гаріку (ім’я також змінене – ред.) – 35 років. Перше побачення відбулося на проспекті Перемоги, біля цирку. Він розповів, що родом із Кіпру, за національністю – грек, працює на таможні в Києві. Через кілька днів наших зустрічей я переїхала до його квартири в столичний район Позняки. Жила там тиждень. Більше не схотіла, бо весь час сварилися. Потім із шість місяців ми не бачилися. Наші стосунки відновилися, коли я вже жила в селі під Києвом у своєї бабусі. Гарік приїжджав до мене з ночівлею не лише туди, а й в квартиру, звичайно, коли батьків не було вдома.

Одного разу Гарік запропонував мені зайнятися коханням утрьох. Третьою мала бути його знайома. Коли я відмовилася від такого інтиму, він розсердився і підняв на мене руку. Після цього я з ним порвала.

Якось влітку 2012 року він зателефонував і сказав, що скучив і дуже хоче побачитись. Того дня по мене та мою подружку приїхав мій друг з Ялти (з ним я також познайомилася в Києві), щоб забрати нас у столицю погуляти. В Києві я запропонувала подрузі залишити того друга і піти зі мною та Гаріком, вона відмовилася. Я ж з Гаріком пішла до ресторану. Повечеряли, він викликав свого водія, і ми поїхали до Переяслава, бо, бачте, йому схотілося запросити в нашу компанію котрусь із моїх подруг. Коли ж вмовити нікого з них не вдалося, він почав на мене кричати: “Тебе что, тяжело найти какую-то  девушку?.. Мне хочется  расслабиться!..”

 Дорогою назад Гарік виштовхнув мене з машини. Я впала і забила коліно. За хвилину він повернувся і ми поїхали в якусь квартиру в Києві. Ніч провели удвох. Уранці Гарік поїхав на роботу, а я – додому.

Гаріка я кохала, а йому хотілося “гарему”. Адже якось він мене вдарив і змусив зайнятися коханням утрьох. Мені це не сподобалося. Тож сказала йому, щоб забув мене і більше ніколи не турбував. На це він відреагував, як і завше: “Зая, ну что ты?.. Ведь в нас все нормально…”

Вчергове ми зійшлися, коли я навчалась на третьому курсі. Гарік зателефонував (я саме була на практиці по геодезії) і, як ні в чому не бувало, сказав, що скучив і хоче зустрітися. “Мене не відпускає викладачка”, – сказала йому. Він попросив дати їй мобілку. Що він там наговорив їй, я не знаю. Одним словом, викладачка суворо наказала мені припинити з цим чоловіком будь-які стосунки, бо погано кінчу. Як у воду дивилася…

Минуло кілька місяців, Гарік не давав про себе знати. Я познайомилася ще з одним іноземцем, який також був набагато старшим за мене. Після місяця побачень він запропонував мені вийти за нього заміж. В цей момент об’явився Гарік. Говорив зі мною, як ніколи,  ласкаво, і  я розтанула…

Наприкінці травня 2013 року Гарік приїхав до мене в село і знову схотів, щоб я запросила в гості свою подружку. Я відмовилася, він розсердився і став нюхати якусь траву. Потім ми поїхали на автовокзал, він наказав мені піти до таксистів і спитати, хто продає наркотичні засоби. На це, ті з мене лиш посміялися… Повернулися до мене додому, накрили стіл. Гарік пив горілку, а я – сік. За трапезою я поставила йому ультиматум: “Або ми одружуємося, або ми розходимося. Назавжди!”. У відповідь – ані слова. Затим Гарік ні з того, ні з чого вдарив мене по голові. Я впала, а він бив мене так, що аж голова запаморочилася. Далі був статевий акт незвичним способом проти моєї волі. Потім пам’ятаю відкрите вікно, холод…

Під багатоповерхівкою, де мешкаю, я лежала непритомна, лише в нижній білизні. Хто із сусідів побачив мене і викликав “швидку”, й досі не знаю.  Дуже вдячна лікарям нашої лікарні, які врятували мені життя. Зараз я почуваюся добре. Гаріка з тих пір  більше не бачила. Після пережитого не хочу про нього навіть згадувати. Дуже прикро, що він так довго мені задурював голову. На нього я заявила в міліцію, проте слідство ведеться дуже повільно і не так, як належить.

Мама Катерини Любов Тихонівна (ім’я змінене) сказала телефоном, що з Гаріком, який викинув її доньку з вікна, як це стверджує Катерина, вона ніколи не спілкувалася і не бачилася.

–  Слава Богу, що Катя, випавши з вікна третього поверху, залишилася живою. Мені дуже прикро, що слідчі дії щодо цього інциденту проводяться неналежним чином. Адже все йде до того, що Катю обвинуватять у тім, що вона сама викинулася з вікна. Нині донька хоч і бадьориться, та зі здоров’ям має проблеми, особливо з очима. До того травневого злощасного дня вона була веселою і безтурботною дівчиною. Зараз же перебуває в депресивному стані. Ми хочемо, щоб міліція вивела на чисту воду того негідника, який посміявся з моє донечки,  – зазначила вона.

За словами адвоката Катери Наталії Шентрей, досудове розслідування здійснюється дуже повільно. Слідчим Качайлом Р. А. не проведено необхідних слідчих дій для встановлення дійсних обставин, а саме – недостатньо опитані свідки, не вжито жодних заходів для пошуку і опитування очевидців, недостатньою мірою проведено огляд місця події.

Як повідомив старший слідчий міського відділу міліції Руслан Качайло, наразі проводиться досудове розслідування за ч. 1 ст. 120 Кримінального Кодексу України (доведення до самогубства або замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого поводження, шантажу, примусу до правоправних дій, або систематичного приниження людської гідності). Справа йде до завершення, буде прийняте законне і обґрунтоване рішення, яке буде повідомлено потерпілій та людині, яку та підозрює в інциденті.

Олена МАТВІЄНКО

“В одному з номерів “Вісника” за травень 2013 р. була вміщена замітка, в якій йшлося про те, що 18-річна дівчина з нашого району впала з третього поверху. В результаті падіння вона зазнала тяжкої черепно-мозкової травми та переломів тазових кісток…

Та постраждала дівчина – я!  І я хочу розказати, що насправді сталося зі мною того злощасного вечора. Сподіваюся, що моя розповідь застереже котрусь дівчину від того лиха, що трапилось зі мною”, – таке повідомлення надійшло на електронну пошту нашої газети від 19-річної Катерини (ім’я змінене за бажанням героїні цієї публікації). Наш журналіст зустрівся з нею на початку березня.

– Після дев’ятого класу я вступила до Київського коледжу Національного авіаційного університету, – розповідає вона. – Перші два місяці навчання жила в гуртожитку, потім з подружкою зняли однокімнатну квартиру.

В Інтернеті я познайомилася із чоловіком, набагато старшим за мене. Тоді мені було 16, а Гаріку (ім’я також змінене – ред.) – 35 років. Перше побачення відбулося на проспекті Перемоги, біля цирку. Він розповів, що родом із Кіпру, за національністю – грек, працює на таможні в Києві. Через кілька днів наших зустрічей я переїхала до його квартири в столичний район Позняки. Жила там тиждень. Більше не схотіла, бо весь час сварилися. Потім із шість місяців ми не бачилися. Наші стосунки відновилися, коли я вже жила в селі під Києвом у своєї бабусі. Гарік приїжджав до мене з ночівлею не лише туди, а й в квартиру, звичайно, коли батьків не було вдома.

Одного разу Гарік запропонував мені зайнятися коханням утрьох. Третьою мала бути його знайома. Коли я відмовилася від такого інтиму, він розсердився і підняв на мене руку. Після цього я з ним порвала.

Якось влітку 2012 року він зателефонував і сказав, що скучив і дуже хоче побачитись. Того дня по мене та мою подружку приїхав мій друг з Ялти (з ним я також познайомилася в Києві), щоб забрати нас у столицю погуляти. В Києві я запропонувала подрузі залишити того друга і піти зі мною та Гаріком, вона відмовилася. Я ж з Гаріком пішла до ресторану. Повечеряли, він викликав свого водія, і ми поїхали до Переяслава, бо, бачте, йому схотілося запросити в нашу компанію котрусь із моїх подруг. Коли ж вмовити нікого з них не вдалося, він почав на мене кричати: “Тебе что, тяжело найти какую-то  девушку?.. Мне хочется  расслабиться!..”

 Дорогою назад Гарік виштовхнув мене з машини. Я впала і забила коліно. За хвилину він повернувся і ми поїхали в якусь квартиру в Києві. Ніч провели удвох. Уранці Гарік поїхав на роботу, а я – додому.

Гаріка я кохала, а йому хотілося “гарему”. Адже якось він мене вдарив і змусив зайнятися коханням утрьох. Мені це не сподобалося. Тож сказала йому, щоб забув мене і більше ніколи не турбував. На це він відреагував, як і завше: “Зая, ну что ты?.. Ведь в нас все нормально…”

Вчергове ми зійшлися, коли я навчалась на третьому курсі. Гарік зателефонував (я саме була на практиці по геодезії) і, як ні в чому не бувало, сказав, що скучив і хоче зустрітися. “Мене не відпускає викладачка”, – сказала йому. Він попросив дати їй мобілку. Що він там наговорив їй, я не знаю. Одним словом, викладачка суворо наказала мені припинити з цим чоловіком будь-які стосунки, бо погано кінчу. Як у воду дивилася…

Минуло кілька місяців, Гарік не давав про себе знати. Я познайомилася ще з одним іноземцем, який також був набагато старшим за мене. Після місяця побачень він запропонував мені вийти за нього заміж. В цей момент об’явився Гарік. Говорив зі мною, як ніколи,  ласкаво, і  я розтанула…

Наприкінці травня 2013 року Гарік приїхав до мене в село і знову схотів, щоб я запросила в гості свою подружку. Я відмовилася, він розсердився і став нюхати якусь траву. Потім ми поїхали на автовокзал, він наказав мені піти до таксистів і спитати, хто продає наркотичні засоби. На це, ті з мене лиш посміялися… Повернулися до мене додому, накрили стіл. Гарік пив горілку, а я – сік. За трапезою я поставила йому ультиматум: “Або ми одружуємося, або ми розходимося. Назавжди!”. У відповідь – ані слова. Затим Гарік ні з того, ні з чого вдарив мене по голові. Я впала, а він бив мене так, що аж голова запаморочилася. Далі був статевий акт незвичним способом проти моєї волі. Потім пам’ятаю відкрите вікно, холод…

Під багатоповерхівкою, де мешкаю, я лежала непритомна, лише в нижній білизні. Хто із сусідів побачив мене і викликав “швидку”, й досі не знаю.  Дуже вдячна лікарям нашої лікарні, які врятували мені життя. Зараз я почуваюся добре. Гаріка з тих пір  більше не бачила. Після пережитого не хочу про нього навіть згадувати. Дуже прикро, що він так довго мені задурював голову. На нього я заявила в міліцію, проте слідство ведеться дуже повільно і не так, як належить.

Мама Катерини Любов Тихонівна (ім’я змінене) сказала телефоном, що з Гаріком, який викинув її доньку з вікна, як це стверджує Катерина, вона ніколи не спілкувалася і не бачилася.

–  Слава Богу, що Катя, випавши з вікна третього поверху, залишилася живою. Мені дуже прикро, що слідчі дії щодо цього інциденту проводяться неналежним чином. Адже все йде до того, що Катю обвинуватять у тім, що вона сама викинулася з вікна. Нині донька хоч і бадьориться, та зі здоров’ям має проблеми, особливо з очима. До того травневого злощасного дня вона була веселою і безтурботною дівчиною. Зараз же перебуває в депресивному стані. Ми хочемо, щоб міліція вивела на чисту воду того негідника, який посміявся з моє донечки,  – зазначила вона.

За словами адвоката Катери Наталії Шентрей, досудове розслідування здійснюється дуже повільно. Слідчим Качайлом Р. А. не проведено необхідних слідчих дій для встановлення дійсних обставин, а саме – недостатньо опитані свідки, не вжито жодних заходів для пошуку і опитування очевидців, недостатньою мірою проведено огляд місця події.

Як повідомив старший слідчий міського відділу міліції Руслан Качайло, наразі проводиться досудове розслідування за ч. 1 ст. 120 Кримінального Кодексу України (доведення до самогубства або замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого поводження, шантажу, примусу до правоправних дій, або систематичного приниження людської гідності). Справа йде до завершення, буде прийняте законне і обґрунтоване рішення, яке буде повідомлено потерпілій та людині, яку та підозрює в інциденті.

Источник