Захворюваність на лептоспірозом лише за останній рік в Києві, у порівнянні з минулим роком, підвищилася майже втричі. Оскільки поширення інфекції напряму пов’язане з якістю деритизаційних заходів, спеціалісти «Публічного аудиту» вирішили з’ясувати, як у столиці ведуть боротьбу з гризунами.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (від 01.06.2011р. № 869)  визначає розрахунок нормативних витрат на утримання 1 кв. м загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Однією зі складових такого розрахунку є витрати з дератизації та витрати з дезінфекції. Отже, ЖЕК чи ОСББ, розраховучи вартість утримання 1 кв. м загальної площі багатоповерхового будинку, обов’язково закладає й вартість витрат на заходи боротьби з гризунами і комахами.

«У Києві в цьому році мали б витратити на деритазаційні та дезінфекційні заходи близько 17,5 млн грн. Причому, 2,5 млн – це кошти міського бюджету для структурних підрозділів КМДА, закладів охорони здоров’я, освіти та культури, решта 15 млн грн – гроші киян, які вони щомісяця в обов’язковому порядку сплачують ЖЕКам та ОСББ за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», – вказує заступник керівника «Публічного аудиту» Матвій Холошин.

Слід зазначити, що на столичну владу законодавчо покладено функції з забезпечення належної епідеміологічної ситуації, а тому збільшення кількості захворювань, непроведення вчасно та в необхідній кількості заходів із дератизацій є саме її провиною.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (від 24.02.1994 № 4004-XII) зобов’язує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації забезпечувати фінансування та своєчасне проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (від 06.04.2000 № 1645-III) передбачає систематичне проведення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування дератизації на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах з метою запобігання виникнення та поширення інфекцій.
 
За аналізом «Публічного аудиту», реальне виконання запланованих заходів із дератизації, м’яко кажучи, незадовільне. Так, протягом останніх двох років, за даними Держсанепідслужби Києва, ними було охоплено лише 2,4 % дитячих дошкільних установ, 6 % закладів охорони здоров’я, 4 % харчових об’єктів міста. Обсяги проведення профілактики скоротилися на 71 %.

Здавалося б, такий низький відсоток свідчить про нестачу коштів? Проте гроші для боротьби з гризунами й комахами надходять не лише з міського бюджету, а й від киян – відповідна сума для цього закладена в тариф на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, і в середньому вона становить 0,25 грн за квадратний метр від загальної площі квартири. Оскільки за даними Головного управління статистики у місті Києві, загальна площа житлового фонду столиці в 2014 році сягає 62,7 млн кв. м, кияни в рік витрачають близько 15 млн грн (62,7 млн кв. м х 0,25 грн) на боротьбу зі шкідниками.

Втім, незважаючи на кругленьку суму, у санепідемстанції стверджують, що з гризунами борються лише у 2,6 % житлових будинків. Тобто, з 15 млн грн по факту витрачається близько 390 тис. грн – решта або залишається в розпорядженні ЖЕКів чи ОСББ, або «ефективно» витрачається суто на папері, без проведення самих заходів.

Як повідомили «Публічному аудиту» в КМДА, в цьому році з передбачених 475 тис. грн на дезінфекцію в структурних підрозділах столичної мерії використано лише 155 тис. грн (станом на 1 серпня), тобто 33 %. Для органів здоров’я, освіти та культури мали виділити 2 млн грн, а по факту наразі використали всього 800 тис. (40 %).

При цьому, за висновками санепідемстанції, заплановані столичною владою 2,5 млн грн можуть покрити здійснення профілактичних заходів лише приблизно на 4,5 % об’єктів комунальної власності Києва. Виходить, щоб реалізувати роботу на 100 %, потрібно 55,5 млн грн?

Просто для порівняння: це на 6,5 млн грн більше, ніж витрачає на боротьбу з навалою гризунів московська мерія (популяція щурів перевищила кількість жителів міста), – на 2015 рік там передбачили 48,6 млн грн. Але площа Москви втричі більша за площу Києва, а її населення в чотири рази перевищує кількість киян. Також для аналогії наведемо приклад восьмимільйонного Нью-Йорка, мерія якого цьогоріч виділила на війну зі щурами $ 611 тис., або, за курсом НБУ, близько 13,4 млн грн.

«Для того щоб порахувати, скільки коштів витрачається на знищення щура, візьмемо за основу, що популяція гризунів в Києві, Москві і Нью-Йорку дорівнює кількості мешканців цих міст. Так-от, Київ, який і за територією, і за кількістю населення значно менший, на знищення щура витрачає 5,86 грн, що в 1,5 рази більше, ніж у Москві, та в 3,5 рази – ніж у Нью-Йорку», – вказує Матвій Холошин.

«Виходячи з такої статистики, може здатися, що в українській столиці боротьба з гризунами налагоджена краще, ніж в інших містах світу. Тоді зовсім незрозуміло, чому в Києві настільки поширені випадки смертельних захворювань людей, які безпосередньо пов’язані зі зростанням популяцій щурів та погіршенням епідеміологічного стану в місті? Відповідь очевидна – в нас йдеться про симуляцію боротьби, яка дозволяє списувати на «вітер» мільйони гривень і паралельно збагачуватися тим, хто мав би забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя киян і гостей столиці», – резюмує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.