Згідно з п. 179.4 ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках:

     а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:

     є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

     перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

     перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

     перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

     б) в інших випадках, визначених Розділом IV ПКУ.

     Відповідно до п. 179.2 ст. 179 Розділу IV ПКУ обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

     від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

     виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

     від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

     у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ;

     зазначені у п. 167.2 - 167.4 ст. 167 ПКУ, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

     зазначені у п.п. «є» п. 176.1 ст. 176 ПКУ від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.