Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 270.1 статті 270 Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).

Щодо пільг зі сплати земельного податку фізичними особами, то відповідно до пункту 281.1 статті 281 Кодексу від сплати податку звільняються:

- інваліди першої і другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 281.2 статті 281 Кодексу визначено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

у селах - не більш як 0,25 гектара,

в селищах - не більш як 0,15 гектара,

у містах - не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Таким чином, якщо фізична особа належить до категорії осіб, що мають пільги щодо сплати земельного податку, та використовує одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, визначених статтею 281 Кодексу, то така фізична особа звільняється від сплати земельного податку.