Нещодавно було проведено черговий сеанс телефонного зв’язку „гаряча лінія” з в.о. начальника управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві Конопляною Тамарою Василівною на тему: «Використання платниками податків права на податкову знижку та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Пропонуємо Вашій увазі відповіді на деякі із запитань, які надійшли від платників податків під час сеансу зв’язку "гаряча лінія":

Запитання 1:Який термін подачі декларації про майновий стан і доходи для отримання податкової знижки?
Відповідь: Для реалізації права на податкову знижку платнику податку необхідно заповнити та подати декларацію до 31 грудня року наступного за звітним.

Запитання 2: Для отримання податкової знижки які необхідні підтверджуючі документи ?
Відповідь: До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема:

- квитанціями;

- платіжними дорученнями;

- фіскальними або товарними  чеками;

- прибутковими касовими ордерами;

- меморіальними ордерами тощо;

Крім того, понесені витрати підтверджується копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Запитання 3:Чи має право фізична особа-підприємець на податкову знижку при отриманні доходу від підприємницької діяльності?

Відповідь: Згідно з п.166.3 ст.166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати. Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки визначено у п. 166.3 ст.166 ПКУ.
      При цьому, відповідно до п.п.166.4.2 п.166.4 ст.166 ПКУ загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ.
      Згідно з п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПКУ заробітна плата для цілей розділу ІV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.    

Отже, фізична особа – підприємець не має право на податкову знижку щодо доходів, одержаних від підприємницької діяльності.

Запитання 4: Який термін повернення податку на доходи фізичних осіб внаслідок застосування права на податкову знижку?

Відповідь:Відповідно до п. 179.8 ст.179 ПКУ сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Запитання 5:Чи застосовується пільга із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичної особи, яка протягом кількох місяців звітного року здавала об’єкт житлової нерухомості в оренду?

Відповідь: Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.    

Пунктом 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги зі сплати податку.    

Водночас, пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для ФО не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (абзац четвертий п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).   

Згідно з нормою ст. 810 глави 59 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями договором найму (оренди) житла визнається цивільно-правовий договір, в силу якого одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.    

Наявність саме цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцією для підтвердження здачі житла в оренду.
      Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності ФО, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).    

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у їх власності, права на користування пільгою зі сплати податку (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).    

Таким чином, якщо ФО – власник об’єкта житлової нерухомості протягом кількох місяців звітного року здавала об’єкт житлової нерухомості в оренду, пільга зі сплати податку на такий об’єкт не застосовується починаючи з того місяця, в якому фактично об’єкт здавався в оренду, та до кінця місяця, в якому припинено здачу в оренду такого об’єкта.
      Для проведення звірки даних, зокрема, щодо об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою зі сплати податку, ФО має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації).

Запитання 6: Фізична особа має право власності на нежитлове приміщення як фізична особа-підприємець. Чи є фізична особа платником на нерухоме майно?

Відповідь:Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.    

Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
     Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.     

Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).    

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.

ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві