Ринок фінансових послуг невидимий. Хоча практично всі громадяни, тим або іншим чином причетні до кругообігу «послуг в гроші» і навпаки. І в якийсь момент може здатися, що немає управи на банк, який «заморозив» твій внесок, або на страхову компанію, яка на століття відкладає виплату за страховим випадком.
 
Насправді ж ринок фінансових послуг достатньо жорстко зарегульований. Правила «висічені» в законах і Конституції. Безліч нормативних актів, що регламентують діяльність суб'єктів фінансового сектору (наприклад, перелік функціональних обов'язків Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, перераховується в 95-ти пунктах, відповідного Положення) за серйозне порушення яких, компанії позбавляються ліцензій, тобто бізнесу. Бізнесу, в який, не так просто зайти (наприклад, статутний капітал комерційного банку, внесений тільки грошовими коштами, становить 10 млн. євро).

Одним з основних Законів, який визначає поле діяльності фінансових організацій і регулюючих органів, є Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. А також, що важливо, створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг.
 
На сьогоднішній день, контроль над ринком фінпослуг здійснюють три незалежні державні установи:
• відносно ринку банківських послуг, та її учасників - Національним банком України (НБУ);
• відносно ринків цінних паперів і похідних цінних паперів, і його учасників - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);
•   відносно інших ринків і учасників фінансових послуг (страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди) - Комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг). 

Кожне, з яких є окремою юридичною особою, має своє відокремлене майно, що належить Державі, сформований статутний капітал, свої органи Правління та філіальну мережу. 

Незважаючи на юридичне розділення, фінансові регулятори активно співпрацюють між собою. Виражається це в тому, числі:
•   Інформування один одного про будь-які спостереження і висновки;
•   Доступ до інформаційних баз даних один одного;
• Участь у роботі інших органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу;
• Обов'язкове проведення спільних оперативних нарад, не рідше одного разу на квартал або частіше, за вимогою одного з керівників цих органів.
 
Фінансові регулятори наділені достатньою кількістю прав і повноважень, які регламентують і регулюють дії суб'єктів фінансового ринку, починаючи від монопольного допуску на цей ринок, лобіювання законопроектів, і закінчуючи рішеннями про усунення з ринку (відкликання ліцензій) недобросовісних учасників, аж до ліквідації. Невидимі для нас Регулятори утримують ринок у межах Правил.
 
Р.S. 
В даний час, ще триває дискусія про створення єдиного регулятора фінансових ринків в Україні. Наводитися маса доводів, як прихильників, так і противників даної тези. Моя позиція - необхідно всі функції регулювання передати в НБУ.

Демчак  Руслан