Нещодавно в ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві відбулась чергова Інтернет-конференція на тему «Податок на землю та податок на додану вартість».
На питання учасників Інтернет-конференції відповів заступник начальника ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві Юрій Миколайович Стадніков.
Під час Інтернет-конференції надійшло чимало питань.
Отож пропонуємо вашій увазі актуальні запитання, які поставили учасники під час Інтернет-конференції та відповіді на них.

1. Фізична особа має пільгу з податку на землю. При наданні в оренду земельної ділянки іншій фізичній особі чи залишається пільга по земельному податку?
Відповідно до п.284.3 ст.284 Податкового кодексу України, якщо платники земельного податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

2. Підприємство є власником нежилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу, має свідоцтво на право власності на це приміщення. У земельному кадастрі за підприємством обліковується частина земельної ділянки, яка закріплена пропорційно площі викупленого приміщення. Чи необхідно підприємству самостійно сплачувати до бюджету податок на землю?
Як встановлено п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який ведеться відповідним органом земельних ресурсів.
Згідно з п. 271.1 ст. 271 Кодексу базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Нормативна грошова оцінка є од¬нією із складових земельного кадастру.
Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з п. 287.6 ст. 286 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, товариству необхідно отримати у відповідному органі земельних ресурсів дані про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та подавати звітність і сплачувати земельний податок за ставками та у строки, визначені Податковим кодексом.

3.Фізична особа є власником частини нежитлового приміщення. Яким чином необхідно сплатити земельний податок?
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
      Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу).     Згідно з п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
      Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 Кодексу), а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Кодексу).
      Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
      При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок
за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини),
з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 Кодексу).
      Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 п. 287 Кодексу).
          За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6 ст. 286 Кодексу).
      Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення (площі частини приміщення) до загальної площі будівлі (споруди) чи спільної площі усіх квартир і нежитлових будівель у багатоквартирному жилому будинку.
      З огляду на те, що згідно зі ст. 325 Цивільного кодексу України зі змінами
та доповненнями суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, то фізична особа – власник частини нежилого приміщення в будівлі, споруді або багатоквартирному жилому будинку незалежно від цільового використання такого приміщення, у тому числі і для здійснення підприємницької діяльності, сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з урахуванням прибудинкової території, і податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.
     Нарахування сум податку такій особі проводиться контролюючим органом, який видає платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).
      Податок фізичною особою сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Кодексу).
      Слід зазначити, що у цьому випадку фізична особа не повинна подавати
до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю.

4. Чи можуть бути зареєстровані як самостійні платники ПДВ філії та представництва юридичної особи - резидента?
Статтею 180 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено перелік осіб, які для цілей оподаткування є платниками податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ особа для цілей розділу V ПКУ - будь-яка із зазначених нижче осіб:
     а) юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, яка:
     або є платником податків і зборів, встановлених ПКУ, крім єдиного податку;
     або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість;
     або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість;
     б) фізична особа - підприємець, яка:
     або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку;
     або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість;
     або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість;
     в) юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка ввозить товари на митну територію України;
     г) постійне представництво;
     ґ) інвестор та/або інвестор (оператор) відповідно до угоди про розподіл продукції, на якого покладено ведення податкового обліку з податку на додану вартість за угодою про розподіл продукції.
      Згідно з ч. другою ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання є:
     1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
     2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
      Суб’єкти господарювання, зазначені у п. 1 ч. другої ст. 55 ГКУ, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (ч. шоста ст. 55 ГКУ).
     Відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
     Враховуючи те, що філії та представництва юридичних осіб - резидентів не є юридичними особами, а також не є суб’єктами господарювання, то у контролюючих органів відсутні підстави для реєстрації філій та представництв юридичних осіб - резидентів в якості самостійних платників ПДВ.

5. Платник єдиного податку переходить на загальну систему оподаткування. В який термін необхідно подати заяву за ф.№1-ПДВ для добровільної реєстрації платником податку на додану вартість?
 Відповідно до пп.183.4 ст.183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ, у випадках, визначених гл.1 р.XIV ПКУ, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п.181.1 ст.181 ПКУ, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним п.182.1 ст.182 ПКУ, реєстраційна заява подається у строк, визначений п.183.3 ст.183 ПКУ.
У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до пп.«б» пп.4 п.293.8 ст.293 ПКУ реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.
Згідно з п.183.5 ст.183 ПКУ у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 ПКУ, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

6.Яким чином можна визначити суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню?
Відповідно ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ст.200 Податкового кодексу України.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з цією статтею, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України, а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві