Чи оподатковується ПДВ операція із внесення платником податку ОЗ до статутного фонду іншої ЮО?

Відповідь: Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 р. V Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно із пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 р.І Податкового кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі, зокрема, обмін.

Таким чином, операція із внесення платником податку основних засобів до статутного фонду інших юридичних осіб є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

Чи повинні власники нежитлових приміщень у багатоповерховому жилому будинку сплачуваним земельний податок?

Відповідь:Так, повинні сплачувати.Пунктом 287.8 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п.286.6 ст. 286 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Отже, власники нежитлових приміщень (їх частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Чи сплачує збір за спеціальне використання води юридична особа-платник єдиного податку?

Відповідь:Так, сплачує. Відповідно до п. 297.1 ст. 297 р. ХІV «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом(пп. 297.2 ст. 297 ПКУ).

Зокрема, особливості нарахування та сплати до бюджету збору за спеціальне використання води встановлені статтями 323 - 328 розділу ХVI ПКУ.

Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування, найманих працівників немає. Який розмір єдиного соціального внеску необхідно застосовувати?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 34,7 відс. визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування.

Пунктом 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) за кожну особу.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Чи переноситься граничний термін сплати єдиного соціального внеску, якщо останній день строку сплати припадає на вихідний або святковий день?

Відповідь: Відповідно до частини 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. 

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154.

Пунктом 4.10 розділу ІV Інструкції № 455 встановлено, що у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Чи є базою нарахування ЄCВ заробітна плата фізичних осіб – нерезидентів, які працюють в представництвах іноземних держав, розташованих на території України?

Відповідь: Дія Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

            Платники ЄВ визначені у частині 1 ст. 4 Закону № 2464.

            Відповідно до пункту 1 та пункту 6 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄCВ є дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України, громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України.

            Іноземні громадяни, які працюють в представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не віднесені Законом № 2464 до платників ЄCВ та не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

            Враховуючи зазначене, ЄCВ на заробітну плату фізичних осіб – нерезидентів представництвами іноземних держав, розташованих на території України, не нараховується та не утримується.

Яку відповідальність за законом несе роботодавець, що порушує трудове законодавство і використовує не задекларовану працю?

Відповідь: Для роботодавців-порушників українське законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність. Згідно з Кодексом законів про адміністративні правопорушення, в разі порушення трудового законодавства, в тому числі відмови укласти трудовий договір з працівником, на роботодавця накладається штраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві