Які види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства покладено на контролюючі органи?

Статтею 111 Податкового кодексу України (далі-ПКУ) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

Фінансова, адміністративна та кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Чи передбачена Податковим кодексом відповідальность за арифметичну або метологічну помилку в податковій декларації, яка не призвела до заниження суми податкових зобов’язань чи завищення від’ємного значення?

Статтею 14 ПКУ передбачено визначення понять які вживаються в Кодексі. В даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

Статтею 76 ПКУ передбачено порядок проведення камеральної перевірки.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

            У главі 11 ПКУ не передбачено застосування штрафних санкцій до платників податків у разі виявлення порушень за арифметичну або метологічну помилку.

            Враховуючи вищенаведене, Податковим кодексом України не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки, та відповідальності за дані помилки.

Яка відповідальність передбачена за неподання або несвоєчасне подання звіту про суми податкових пільг?

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 (далі – Порядок №1233).
            Відповідно до п.1 Порядку №1233 цей Порядок є обов’язковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не  сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.

Пунктом 3 Порядку №1233 визначено, що звіт про суми податкових пільг подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб’єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Відповідно до ст.163 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X із змінами та доповненнями відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Які штрафні санкції передбачені за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів?

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПКУ платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 статті 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо платником податків не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи (у разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності - 1095 дня) та/або не надано ним контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, - такий платник податків сплачує штраф у розмірі 510 гривень згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПКУ.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Яка відповідальність передбачена у разі порушення термінів сплати авансових внесків податку на прибуток?

Оскільки авансові внески вважаються узгодженими грошовими зобов'язаннями, за їх несплату або несвоєчасну сплату платники несуть відповідальність, передбачену статтею 126 Податкового кодексу України.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- 10 відсотків погашеної суми податкового боргу - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання;

- 20 відсотків погашеної суми податкового боргу - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Крім цього, на суму податкового боргу нараховується пеня за кожний день прострочення з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Нацбанку (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України).

Як платник податків може оскаржити податкові вимоги, напралені органами доходів і зборів?

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

            У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПКУ).

            Згідно з п. 56.3 ст. 56 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

            Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

            Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПКУ, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 ПКУ). 

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ст. 56 ПКУ). 

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.6 ст. 56 ПКУ).

Чи підпадає під об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, готель, мотель, база відпочинку, санаторій, дитячі табори, інші приміщення, призначені  для тимчасового проживання?

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 265.2.1 п. 265.2 ст. 265 ПКУ).

Підпунктом 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Згідно ст.4 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року № 5464 зі змінами та доповненнями жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості (абз. другий п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПКУ не є об’єктом оподаткування: 

а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; 

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;

ґ) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;

д) гуртожитки;

е) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.

Отже, об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будуть виступати готелі, мотелі, бази відпочинку, санаторії, пансіонати, спортивні та дитячі табори тощо у випадку віднесення їх правовстановлюючими документами (документи, що підтверджують право власності, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо) до житлового фонду, та які не підпадають під перелік об’єктів, зазначених у п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПКУ.

Чи вважається автомат з продажу товарів (послуг) реєстратором розрахункових операцій?

Відповідно до ст.2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості та створює контрольну стрічку в електронному вигляді.

Чи реєструється в органах доходів і зборів журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС?

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов’язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція №281)

Відповідно до п.п.10.2.2 п.10.2 Інструкції №281 одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб’єкта підприємницької діяльності. 
            З урахуванням викладеного, суб’єкти господарювання, які використовують журнали обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, не повинні реєструвати дані журнали в органах доходів і зборів.

Згідно Податкового кодексу України юридична особа, на єдиному податку, звільнена від сплати податку на землю. Чи необідно сплачувати платнику земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда (її частка), нежитлове приміщення (його частина) у багатоквартирному житловому будинку, що перебуває у власності такої особи, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні?

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).

Отже, власник будівлі, споруди (її частини), нежилого приміщення (його частини) у багатоповерховому жилому будинку зобов’язаний сплачувати земельний податок, з урахуванням прибудинкової території (пропорційної частки прибудинкової території), з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, згідно із пп. 4 п.297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, юридична особа, яка перебуває на сплаті єдиного податку та має у власності нерухоме майно (будівлі, споруди (їх частини), або нежилі приміщення (їх частини) у багатоквартирному жилому будинку) без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, є платником податку за земельну ділянку, на якій розташоване зазначене майно з урахуванням прибудинкової території (пропорційної частки прибудинкової території), якщо ця земельна ділянка не використовується для ведення господарської діяльності.

Який порядок оподаткування сум заборгованості із заробітної плати, яка не нараховувалась у минулих періодах, а виплачується за рішенням суду?

Згідно із нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, зокрема доходи, що нараховуються до виплати за рішенням суду.

При нарахуванні та виплаті працівнику заборгованості із заробітної плати на підставі рішення суду, підприємство як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такої заборгованості податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% (та/або 17%) та сплатити його до бюджету у порядку, установленому ст. 168 ПКУ.

Яким чином визначається об’єкт оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства суб’єкта господарювання, який здійснює оптову торгівлю пивом, якщо в ціну оптової реалізації включена ціна пива і вартість тари, при цьому окремо вартість тари не виділяється?

Відповідно до пп.1.3 п.16 підр.10 р.XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями об’єктом оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі – ВСХ) є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Порядок заповнення розрахунку суми збору на розвиток ВСХ затверджено наказом ДПА України від 01.12.2009 № 671 (далі – Порядок).

У відповідних клітинках колонки 4 Розрахунку суми збору на розвиток ВСХ «Сума виручки від реалізації товарів в оптовій торговельній мережі за іншими договорами» розрахунку суми збору на розвиток ВСХ зазначається сума виручки, отримана на всіх етапах реалізації алкогольних напоїв та/або пива в оптовій торговельній мережі за іншими договорами (п.9 Порядку).

Отже, якщо в ціну оптової реалізації пива включена ціна вартості тари, яка окремо від вартості пива не виділяється, то об’єктом оподаткування ВСХ буде виручка від реалізації пива оптовій торговельній мережі за ціною, зазначеною в товаросупровідних документах.

ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві