Відповідно до п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (далі – Кодекс) платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодекс, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи (п.п. 169.3.2 п. 169.3 ст. 169 Кодекс).

Перелік таких документів та порядок їх надання визначено Порядком подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (п. 169.1 ст. 169 Кодекс).

У 2014 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 1710 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1218 грн. х 1,4).

Тобто, фізична особа, яка працює неповний робочий день, має право на податкову соціальну пільгу за умови якщо розмір її заробітної плати не перевищує граничного розміру для отримання податкової соціальної пільги.

ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві