У приватизації державного майна, тим більш – стратегічних підприємств, є альтернатива – підвищення ефективності управління. Твердження, що держава не може бути ефективним власником, хибне. Нині багато провідних країн світу демонструють приклади ефективності держави в якості власника, в деяких з них частка держсектора складає від 20 до 40 %. Тому намагання терміново, без ухвалення державної програми приватизації, аналітичного обґрунтування та прогнозів на майбутнє,  продати все, що є в держави, призведе до порушення національних інтересів. Таку думку президент УСПП Анатолій Кінах висловив на круглому столі «Приватизація державних підприємств: що отримає бюджет та економіка України».

«Ми переконані, що продажу в першу чергу підлягають неефективні підприємства, які здійснюють виключно комерційну діяльність і не є стратегічними, не пов’язані з державними та важливими соціальними функціями. Саме сюди має прийти ефективний власник, вкласти інвестиції і довести підприємство до ладу. Стратегічні компанії,  такі, що пов’язані з національною безпекою, повинні залишитися у власності держави. Це останні матеріальні активи,  які є в країні, їх не можна розбазарювати», – наголошує він.

Він наголошує, що існують дієві механізми покращення управління держпідприємствами. Шлях до цього – незалежний аудит, відкрита фінансова звітність, конкурси на заміщення посади керівництва, якщо його компетентні інстанції визнали його неефективним. Навіть у чинній програмі з МВФ передбачено впровадження моделі управління держмайном, яка  містить   прозорість, корпоративне управління тощо.

«Насправді ринку однаково, хто є власником – приватна особа чи держава. Головне – чи приносить підприємство прибуток, чи витримує змагання конкурентоспроможності, чи впроваджує механізми модернізації. Якби не критикували держпідприємства (оприлюднені дані, що в Україні налічується понад 3 тисячі державних підприємств, але лише 1833 з них працюють), в приватному секторі прикладів неефективного управління також багато. Зміна форма власності не тотожна зростанню ефективності, але часто-густо прикриває корупцію, безвідповідальність, зраду національним інтересам», – вважає А.Кінах.

На тлі таких висновків, вважає А.Кінах, намагання терміново розпродати ефективно працюючі або стратегічні підприємства виглядають не просто як непродумані та незрілі, а такі, що містять загрозу національній безпеці в дуже скрутних умовах соціально-економічної, політичної кризи, військових дій на сході, втрати старих торгово-економічних ринків тощо. Промислова спільнота  категорично проти такої приватизації.