Статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР № 504 визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей (незалежно від підстав звільнення).

     Відповідно  до п. 1 частини першої ст. 7 Закону  України від 8 липня 2010 року  № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

     Визначення  видів виплат, що відносяться  до основної, додаткової заробітної  плати, інших заохочувальних та  компенсаційних виплат, при нарахуванні  ЄВ передбачено Інструкцією зі  статистики заробітної плати, затвердженою  наказом Державного комітету  статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

     Згідно з  п.п. 2.2.12 розд. 2 Iнструкції № 5 суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток працівникам у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об’єктом для нарахування і утримання ЄВ.

     Водночас, згідно  з частиною другою ст. 7 Закону  № 2464 для осіб, які, зокрема, отримують  заробітну плату (дохід) за виконану  роботу (надані послуги), строк виконання  яких перевищує календарний місяць, ЄВ нараховується на суму, що  визначається шляхом ділення  заробітної плати (доходу), виплаченої  за результатами роботи, на кількість  місяців, за які вона нарахована.

     Зазначений  порядок нарахування ЄВ поширюється  також на осіб, яким після звільнення  з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.

     Отже, суми  грошових компенсацій за невикористані  щорічні (основну та додаткову) відпустки, нараховані роботодавцем працівнику  у місяці звільнення, є базою  нарахування та утримання ЄВ.

     При цьому, у разі виплати роботодавцем  зазначених сум компенсацій працівнику  після його звільнення ЄВ не  нараховується та не сплачується, оскільки, суми грошових компенсацій  за невикористані щорічні (основну  та додаткову) відпустки є платою  за невідпрацьований час.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві