Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п.2 ст.15 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон №1105) роботодавець зобов’язаний, зокрема надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із Законом №1105.
Відповідно до абзацу сьомого п.1 частини першої ст.4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) є роботодавці (страхувальники) – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують, зокрема допомогу по тимчасовій непрацездатності особам, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Нормами частини п’ятої ст.8 Закону №2464 визначено, що ЄСВ для всіх платників ЄСВ (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування ЄСВ.
Базою нарахування ЄСВ для платників, зазначених в абзаці сьомому п.1 частини першої ст.4 Закону №2464, є, зокрема сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (абзац другий п.1 частини першої ст.7 Закону №2464).
Отже, сума допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пов’язаною з нещасним випадком на виробництві, є базою нарахування ЄСВ.