Головне управління ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (п. 5¹ частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464)).
Базою нарахування ЄСВ для членів фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону                     № 2464).
Зазначені платники зобов’язані сплачувати за себе ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).
Крім цього, Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV із змінами (далі – Закон № 973) визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації, зокрема, як юридична особа. Таке             господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту. У статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, вступу до господарства та виходу з нього й інші положення, що не суперечать законодавству України (частина четверта ст. 1 вищезазначеного Закону).
Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа (частина перша ст. 4 Закону № 973).
При створенні фермерського господарства одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту (частина друга ст. 3 Закону № 973).
Трудові відносини у фермерському господарстві ґрунтуються на основі праці його членів. За виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством про працю.
Враховуючи вищевикладене, якщо головою фермерського господарства є його засновник, який є членом такого господарства, він зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах як платник ЄСВ, і, відповідно, на нього поширюються обов’язки, визначені частиною другою ст. 6 Закону № 2464.