Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області  інформує про наступне.
Укази Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» із змінами (далі – Указ № 310) та № 311-ІХ «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» із змінами (далі – Указ № 311) є чинними (у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України).
Нормами п. 1 Указу № 310 встановлено, що сезонні роботи – це роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не увесь рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Такі роботи виконують сезонні працівники.
Тимчасовими вважаються працівники, які прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до чотирьох місяців (п. 1 Указу № 311).
На сезонних та тимчасових працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені правилами трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).
Оформлюють тимчасових, сезонних працівників у загальному порядку: працівник пише заяву, на підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу і робиться запис до трудової книжки. При цьому роботодавцю необхідно повідомити контролюючі органи про прийняття такого працівника на роботу до її початку.
Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Звертаємо увагу, що у наказі або розпорядженні про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну або тимчасову роботу, вказується строк, на який приймається такий працівник на роботу, а працівника ознайомлюють з наказом під підпис.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» із змінами відпустка сезонним працівника надається пропорційно до відпрацьованого часу, це стосується і компенсації за невикористану відпустку.
У разі звільнення тимчасовим і сезонним працівникам у загальному порядку виплачується вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП).