Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Норми передбачені п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).
Підпунктом «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ передбачено, що платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст. 189 ПКУ).
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, оскільки товарно-матеріальні цінності було визнано викраденими, (у зв’язку з чим вони не можуть бути використані у господарській діяльності), то платник податку на підставі п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ у тому звітному періоді, в якому був встановлений такий факт викрадення, повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із бази оподаткування, визначеної п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому встановлено факт викрадення таких цінностей, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну.
Що стосується викрадення основних засобів, то відповідно до вимог п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника ПДВ, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник ПДВ надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням не є постачанням товарів.
Тому при викраденні основних засобів, податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються, якщо факт викрадення документально підтверджується відповідно до законодавства.