Чи потребують розрахунки фіскалізації шляхом проведення їх через РРО та/або ПРРО в разі, якщо ФОП здійснює продаж напоїв у кав’ярні самообслуговування з розрахунками через банківський термінал?

Питання: Фізична особа – підприємець здійснює діяльність з приготування напоїв у кав’ярні самообслуговування, при цьому найманих працівників немає, а розрахунки проводяться покупцями самостійно в безготівковій формі через банківський термінал. Чи потребують проведені розрахунки фіскалізації шляхом проведення їх через РРО та/або ПРРО?

Головне управління ДПС у м. Києві повідомляє, що правовідносини у сфері застосування РРО та/або ПРРО регулюються Податковим кодексом України, Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського  харчування   та   послуг»   (із   змінами   та   доповненнями) (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Чинна редакція Закону № 265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПКУ, не допускається.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
Місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Обов’язок застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або наявності найманих працівників, наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, в тому числі нормами його прямої дії Закону № 265, якими встановлено загальні правила здійснення розрахункових операцій.
Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265, якою визначено, що у разі проведення розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим у встановленому цим Законом порядку.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахункових операцій, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрінгу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів в мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Саме тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО та/або ПРРО при отриманні оплати за товари залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення, який запропоновано фізичною особою – підприємцем покупцю.
З огляду на вимоги вказаних вище норм законодавства, надаючи відповідь на поставлене питання повідомляємо, що при здійсненні фізичною особою – підприємцем діяльності з реалізації товарів оплати, прийняті за допомогою банківського платіжного терміналу, мають бути фіскалізовані шляхом проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО та/або ПРРО у встановленому Законом № 265 порядку.
Також слід зазначити, що відсутність найманих працівників та використання платіжного терміналу не звільняє суб’єкта господарювання від обов’язку застосування РРО та/або ПРРО при здійсненні розрахунків в безготівковій формі, а документи за операціями з використанням платіжних інструментів не є розрахунковими документами у розумінні Закону № 265. Тобто квитанція банківського платіжного термінала свідчить лише про переказ коштів і не містить інформації про продані та/або придбані товари.

Чи необхідно ФОП, які уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті, сплачувати за себе єдиний внесок?

Головне управління ДПС у м. Києві повідомляє, що відповідно до частини шостої ст. 4 Закону України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої  ст. 4  Закону  № 2464  (фізичні  особи – підприємці,  в  тому  числі  ті, які  обрали  спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), та особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464 із змінами та доповненнями. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п’ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Отже, ФОП, які уклали гіг-контракти з резидентом Дія Сіті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які резидентом Дія Сіті сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.